Нова історія - це епоха у всесвітній та європейській історії, коли в усіх сферах суспільного життя - економічній, політичній, соціальній, духовній - формувалися основи нового індустріального суспільства.
Ця епоха тривала понад чотири століття: від кінця XV - до початку XX століття - і поділяється на два окремих періоди.
Перший період (кінець XVI - кінець XVIII ст.).
У цей час виникли найважливіші елементи нового соціального суспільства, що визначали його зміст.
У економічній сфері життя суспільства відбувається промислова революція, з'являється нова, мануфактурна організація виробництва, розвиток ринку й банків, тобто становлення капіталістичного ринкового виробництва.
У соціальній сфері - промислова революція спричинила зміни в соціальній структурі суспільства, в якій провідне місце посіли верстви населення, пов'язані з фабрично - заводською промисловістю - підприємці - власники і наймані робітники. Розпочалась урбанізація - процес зростання міст і збільшення кількості міського населення. Важкі умови праці і соціальна незахищеність найманих робітників негативно позначилась на стабільності суспільства. Боротьба робітників за свої права стала важливим фактором суспільного життя. Суспільство європейських країн набуло індустріального характеру. Розвивалася традиційна станова система поділу суспільства.
У політичній сфері - визначальний вплив на життя держав континентальної Європи мала Французька революція кінця XVIII століття. Політичний розвиток країн відбувався двома шляхами: шляхом реформ та шляхом революцій. Затверджувалася правова держава на принципах верховенства закону, політичних свобод та свободи підприємництва. Відбувався процес становлення основ демократії з виборністю органів влади, загальним виборчим правом, розподілом влади на законодавчу, виконавчу і судову. Виникли політичні партії, що об'єднували прихильників певних суспільних ідеалів, з метою здобуття влади через вибори. Сформувалися нові напрямки суспільно - політичної думки - лібералізм, консерватизм і соціалізм. XIX століття стало добою виникнення націоналізму, що привело до боротьби за досягнення національної незалежності й створення власних національних держав.
У духовній сфері - нове, гуманістичне бачення світу. Зароджуються ідеї релігійної й національної терпимості. З'являються перші теорії побудови майбутнього справедливого суспільства.
Нова історія - це епоха у всесвітній та європейській історії, коли в усіх сферах суспільного життя - економічній, політичній, соціальній, духовній - формувалися основи нового індустріального суспільства.
Ця епоха тривала понад чотири століття: від кінця XV - до початку XX століття - і поділяється на два окремих періоди.
Перший період (кінець XVI - кінець XVIII ст.).
У цей час виникли найважливіші елементи нового соціального суспільства, що визначали його зміст.
У економічній сфері життя суспільства відбувається промислова революція, з'являється нова, мануфактурна організація виробництва, розвиток ринку й банків, тобто становлення капіталістичного ринкового виробництва.
У соціальній сфері - промислова революція спричинила зміни в соціальній структурі суспільства, в якій провідне місце посіли верстви населення, пов'язані з фабрично - заводською промисловістю - підприємці - власники і наймані робітники. Розпочалась урбанізація - процес зростання міст і збільшення кількості міського населення. Важкі умови праці і соціальна незахищеність найманих робітників негативно позначилась на стабільності суспільства. Боротьба робітників за свої права стала важливим фактором суспільного життя. Суспільство європейських країн набуло індустріального характеру. Розвивалася традиційна станова система поділу суспільства.
У політичній сфері - визначальний вплив на життя держав континентальної Європи мала Французька революція кінця XVIII століття. Політичний розвиток країн відбувався двома шляхами: шляхом реформ та шляхом революцій. Затверджувалася правова держава на принципах верховенства закону, політичних свобод та свободи підприємництва. Відбувався процес становлення основ демократії з виборністю органів влади, загальним виборчим правом, розподілом влади на законодавчу, виконавчу і судову. Виникли політичні партії, що об'єднували прихильників певних суспільних ідеалів, з метою здобуття влади через вибори. Сформувалися нові напрямки суспільно - політичної думки - лібералізм, консерватизм і соціалізм. XIX століття стало добою виникнення націоналізму, що привело до боротьби за досягнення національної незалежності й створення власних національних держав.
У духовній сфері - нове, гуманістичне бачення світу. Зароджуються ідеї релігійної й національної терпимості. З'являються перші теорії побудови майбутнього справедливого суспільства.
Объяснение:
Надеюсь провельно?