О. Лотоцький про розвиток українського руху в Наддніпрянщині після революції 1905—1907 рр.
По першій революції Україна не зазнала жодних змін у своєму політичному
становищі. Утворення українських політичних організацій нищилося правом
адміністративної реєстрації. Можливість утворення певного національного тіла
бодай у парламенті російському відпала з виданням закону 3 червня 1907 р., що
закрив доступ до Думи демократичних елементів України... Українська мова так
і залишилася на своєму традиційному становищі «ізгія» — у школі, в адміністрації,
у суді та навіть у громадській книгозбірці...
Почалася боротьба з українством і в першу чергу з українською мовою на
всьому приступному фронті. Заборонялися «Просвіти», клуби, не дозволялося
друкувати українські оповістки, співати українські пісні не лише на концертах,
але й просто на вулицях по селах; українським кобзарям заборонялося співати по
ярмарках, школярам не вільно було співати колядок; учителі одбирали в школярів
Євангелія в українській мові та інше.
? 1. Які факти наводить автор джерела? 2. Які висновки можна зробити на підставі
цих фактів про політику російської влади стосовно українського руху в післяре-
волюційний період?

Vainax    1   13.04.2021 20:47    4