Носили пилотил и
ми могат
реправи, а потім [наша] кіннота переправилася і затримала іх герцями.
Орда ж, примчавши з тилу, так їх змішала, що, майже не ставши до
ладу, вони почали втікати, а ми на їхніх плечах гнали їх півтори милі:
і мало хто з них утік до [ московських таборів, як ствердили взяті на-
ми язики»,
Б. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали
надвоє і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріня-
ти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас виріши-
ли, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста
дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров'ю та
відвагою. Часто від ваших московських людей можна почути таку дум-
ку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно
йому благочестиві церкви обертати в уніатські або костьоли. Але хай
так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що
предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло з'єдна
лися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяже
ним. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».
В. «Турецький султан... ще більші свої турецькі й татарські сили
зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім'я Мустафа, і з багатьма
машами під Чигирин доставати його. Ті бусурманські сили, прийшовші
місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними