Назвіть основні джерела історії середніх віків

Термін “середні віки” виник в Італії у XIV –XVI ст. ( в епоху Відро­дження) серед італійських філологів – гуманістів, які умовно розділили латинську мову на стародавньою, середню і нову.

“Середніми віками” вони назвали час між античністю і своєю епо­хою. Надалі в науці закріпився розподіл історії на стародавню, середньовічну і нову. Середні віки в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплюють час від краху Західної Римської імперії в V ст. н.е. до епохи Великих географічних відкриттів (рубіж XV-XVI ст.), причому повне панування саме середньовічного типу культури в Європі пов'язують не з усім періодом, а з V-XIII ст. Потім в Італії зароджується перехідна культурна епоха - Відродження, яка охоплює кінець середньовіччя і початок Нового часу.

Середні віки – це період всесвітньої історії, який знаходиться “посередині” між кінцем античності й початком нового часу і характери­зується розвитком феодальних держав.