Середньовічний Китай був характеризований складною політичною системою, великими імперіями та інтригами на високому рівні влади. Впливові династії, такі як Тан, Сун, Юан, Мін та Мінг, перебували на троні протягом цього періоду, кожна з них вносила свій внесок у політичну історію Китаю.
У середньовічному Китаї політична система була розбита на ієрархічні рівні влади. У верхівці ієрархії був імператор, який вважався божественним правителем і мав абсолютну владу. Імператор був оточений дворянством, яке допомагало йому управляти країною. Важливу роль відігравали імператорські секретарі, які були відповідальні за адміністративні питання.
У середньовічному Китаї також розвивалася система провінційного управління. Країна була поділена на провінції, а кожна провінція мала власний військовий командувач і цивільного губернатора, які здійснювали контроль над територією та населенням.
Дипломатичні відносини були також важливою частиною політики середньовічного Китаю. Китай утримував торговельні зв'язки та дипломатичні стосунки з іншими країнами Азії та навіть з далекими державами, такими як Римська імперія. Такі дипломатичні відносини сприяли культурному та торговому обміну.
У політиці середньовічного Китаю також виникали внутрішні конфлікти та повстання. Наприклад, під час династії Тан було повстання Ань-Лушаня
ответ:Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.Археологія не надає відомостей про правителів Китаю, які передували династії Шан (1766—1122 р. до н. е.). Правителі Шан були скинуті династією Чжоу. Столиця Чжоу розташовувалася поблизу сучасного Сіаню, а пізніше, приблизно 750 р. до н. е., через атаки варварів, володарі були змушені перенести її на місце поруч з нинішнім Лояном. У ранній період правління династії влада була зосереджена в руках хана Чжоу, але пізніше місцеві правителі утворили майже незалежні держави.З 770 р. до н. е. ці правителі вели між собою запеклі війни, і весь період з 476 до 221 р. до н. е. одержав назву «період Воюючих країн». У той же час Китай потерпав від нападів варварів з півночі і північного сходу. Для захисту столиць та державних територій будувалися величезні мури: північна частина кордонних мурів була пізніше об'єднана у Великий китайський мур.
Відповідь:
Середньовічний Китай був характеризований складною політичною системою, великими імперіями та інтригами на високому рівні влади. Впливові династії, такі як Тан, Сун, Юан, Мін та Мінг, перебували на троні протягом цього періоду, кожна з них вносила свій внесок у політичну історію Китаю.
У середньовічному Китаї політична система була розбита на ієрархічні рівні влади. У верхівці ієрархії був імператор, який вважався божественним правителем і мав абсолютну владу. Імператор був оточений дворянством, яке допомагало йому управляти країною. Важливу роль відігравали імператорські секретарі, які були відповідальні за адміністративні питання.
У середньовічному Китаї також розвивалася система провінційного управління. Країна була поділена на провінції, а кожна провінція мала власний військовий командувач і цивільного губернатора, які здійснювали контроль над територією та населенням.
Дипломатичні відносини були також важливою частиною політики середньовічного Китаю. Китай утримував торговельні зв'язки та дипломатичні стосунки з іншими країнами Азії та навіть з далекими державами, такими як Римська імперія. Такі дипломатичні відносини сприяли культурному та торговому обміну.
У політиці середньовічного Китаю також виникали внутрішні конфлікти та повстання. Наприклад, під час династії Тан було повстання Ань-Лушаня
Пояснення:
Объяснение: