В період Просвітництва всі минулі знання переглядалося через призму «раціонального розуму». Просвітники вивели на перше місце природні права людей на життя, рівність та свободу. І цими правами людина наділялася із самого народження. Тому, просвітники розпочали пояснювати всі соціальні процеси та суспільні відмінності, як-от соціальну стратифікацію, владу, релігію, як такі, що створені людиною, але не Богом.
Вони вважали, що суспільний порядок має бути змінений, бо це є законним правом людини. Людина мала лише один обов’язок – бути щасливою. Реалізацією просвітницьких ідей та концепцій мали займатися освічені монархи, і ніяк не церква. Просвітники ставилися вороже до церкви та до релігійних вчень. Вони критикували церковні інституції за все, навіть піддавали сумніву саме світо створення, вважаючи, що воно було атеїстичним.
Церква, розуміючи, що втрачає свою владу та авторитет, намагається протистояти монаршим зазіханням. Адже церкви володіли не лише владою, але й вагомим матеріальним багатством. Правителі європейських держав повсюдно розпочинають здійснювати процеси секуляризації церковного майна, створювати світські школи та ліквідовувати суди інквізиції.
Відповідь:
Між церквою та монархом
Пояснення:
В період Просвітництва всі минулі знання переглядалося через призму «раціонального розуму». Просвітники вивели на перше місце природні права людей на життя, рівність та свободу. І цими правами людина наділялася із самого народження. Тому, просвітники розпочали пояснювати всі соціальні процеси та суспільні відмінності, як-от соціальну стратифікацію, владу, релігію, як такі, що створені людиною, але не Богом.
Вони вважали, що суспільний порядок має бути змінений, бо це є законним правом людини. Людина мала лише один обов’язок – бути щасливою. Реалізацією просвітницьких ідей та концепцій мали займатися освічені монархи, і ніяк не церква. Просвітники ставилися вороже до церкви та до релігійних вчень. Вони критикували церковні інституції за все, навіть піддавали сумніву саме світо створення, вважаючи, що воно було атеїстичним.
Церква, розуміючи, що втрачає свою владу та авторитет, намагається протистояти монаршим зазіханням. Адже церкви володіли не лише владою, але й вагомим матеріальним багатством. Правителі європейських держав повсюдно розпочинають здійснювати процеси секуляризації церковного майна, створювати світські школи та ліквідовувати суди інквізиції.