Література в Русі на момент роздробленості

Фольклор сопровождал древнерусскую литературу на протяжении всего её развития (от летописания XI — начала XII веков до «Повести о Горе-Злочастии» XVII века). В Средние века фольклор был распространён во всех слоях общества, от крестьян до княжеско-боярской аристократии. В древнерусскую письменную эпоху фольклор и литература со своей системой жанров существовали параллельно. Они взаимно дополняли друг друга и иногда вступали в тесное соприкосновение. Однако в целом фольклор слабо отразился в письменности.В средневековой литературе, в сравнении с более архаичной синкретической поэтикой фольклора, возрастает роль авторства, но одновременно растут требования следования канону, образцам, определённым Божественным замыслом.

У кінці XIII століття Русь розвинулася дуже сильно. У більшості міст була освоєно і розвинено зодчество, літопис, іконопис. Так само я хочу показати, що Русь багато що взяла від Візантії (релігію, літопис, священні церковні книги, іконопис),але при цьому, вона піднесла це по своєму, у всьому, що створював народ Русі відчувався її дух, настрій, почуття. Російський народ зміг внести у все, що було ним створено частинку себе, таку неповторну, і рідну для нас. Так само я хочу показати, що культура народу є частиною його історії. Це все те, що було створено розумом, талантом, рукоділлям народу і те, що досі передається з покоління в покоління, все, що виражає його духовну суть. Погляд на мир, природу, людські відносини і відносини між людиною і богом.