У середині XIV століття Середня Азія розпалася на декілька самостійних володінь. У 1370 влада в межиріччі Амудар’ї і Сирдар’ї захопив Тимур, який став потім одним з найзнаменитіших завойовників у світовій історії. Тимур походив зі знатного монгольського роду, але своїм піднесенням зобов’язаний власним здібностям. Його ідеалом був Чингісхан, якого він нагадував і практичним розумом, і честолюбством, і жорстокістю. Чи не належачи до числа нащадків Чингісхана – чингисидов, Тимур з поваги до пам’яті монгольського завойовника не став приймати титул хана, а іменувався еміром. При цьому він тримав при собі безвладної хана-чингисидов і управляв від його імені. У молодості Тимур був поранений в ногу і на все життя залишився кульгавим. Тому його називали Тімурланг (в Європі – Тамер-лан) – «Кульгавий Тімур», ім’я ж Тимур означає «залізний». Блискавкою називали Баязида 1 за його спритність.
Блискавкою називали Баязида 1 за його спритність.