Постать римського диктатора Сулли, переможця Марія та
Мітрідата, викликала значний інтерес ще у античних авторів.
Його політика значною мірою змінила римську державу та суспільство, але його життя та справи не отримали однозначної
оцінки як у античних, так і у сучасних істориків.
Найповнішим джерелом діяльності Сулли є його життєпис
Плутарха [5]. Він ділить життя диктатора на «до» та «після»
громадянської війни та, роблячи висновки з точки зору моралі, все ж не може прийти до однозначного висновку: «Сулла
же, напротив, вкусив счастья, сперва вел себя умеренно и просто, его стали считать и вождем знати и благодетелем народа,
к тому же он с молодых лет был смешлив и столь жалостлив,
что легко давал волю слезам. Он по справедливости навлек на
великую власть обвинение в том, что она не дает человеку сохранить свой прежний нрав, но делает его непостоянным, вы-
сокомерным и бесчеловечным» [5, с. 71]. Саллюстій у своїх
роботах сперше зображує Суллу як талановиту та багатообіцяючу людину, яку невдовзі зіпсувала необмежена влада: «Когда
Луций Сулла, силой оружия захватив власть в государстве, после хорошего начала закончил дурно…» [6, с. 10]. Веллей Патеркул дотримується приблизно такої ж точки зору, вбачаючи
у ньому дві різні натури: «Таково было различие между Суллой-воителем и Суллой-победителем; пока он еще побеждал,
он был мягче справедливейшего, но после победы неслыханно
Постать римського диктатора Сулли, переможця Марія та
Мітрідата, викликала значний інтерес ще у античних авторів.
Його політика значною мірою змінила римську державу та суспільство, але його життя та справи не отримали однозначної
оцінки як у античних, так і у сучасних істориків.
Найповнішим джерелом діяльності Сулли є його життєпис
Плутарха [5]. Він ділить життя диктатора на «до» та «після»
громадянської війни та, роблячи висновки з точки зору моралі, все ж не може прийти до однозначного висновку: «Сулла
же, напротив, вкусив счастья, сперва вел себя умеренно и просто, его стали считать и вождем знати и благодетелем народа,
к тому же он с молодых лет был смешлив и столь жалостлив,
что легко давал волю слезам. Он по справедливости навлек на
великую власть обвинение в том, что она не дает человеку сохранить свой прежний нрав, но делает его непостоянным, вы-
сокомерным и бесчеловечным» [5, с. 71]. Саллюстій у своїх
роботах сперше зображує Суллу як талановиту та багатообіцяючу людину, яку невдовзі зіпсувала необмежена влада: «Когда
Луций Сулла, силой оружия захватив власть в государстве, после хорошего начала закончил дурно…» [6, с. 10]. Веллей Патеркул дотримується приблизно такої ж точки зору, вбачаючи
у ньому дві різні натури: «Таково было различие между Суллой-воителем и Суллой-победителем; пока он еще побеждал,
он был мягче справедливейшего, но после победы неслыханно
жесток» [1, с. 37].