Чи вела італія зовнішню торгівлю з приходом фашизму,якщо так,то с ким?

Фашистське втручання в економіку було розроблене для підвищення престижу країни та нарощування військової сили країни. У перші роки правління, фашисти йшли на компроміси із бізнесом та врятували непрацездатні банки. Однак, як і у більшості країн, у 1926 році експорт різко впав, безробіття зросло, заробітна плата була заморожена або навіть знижена. Проте, через нарощування військової міцності країни, розширилася такі галузі виробництва, як: металургія, електроенергія та хімічна промисловість. Ще однією причиною посилення цих галузей було й те, що їхні ринки були внутрішніми, і їм сприяв дешевший імпорт сировини. На жаль, значущі для країни та населення галузі промисловості, що виробляють текстиль, продукти харчування та транспортні засоби, які залежали від зовнішніх ринків, скоротилися.

Після вторгнення фашистської Італії в Ефіопію (це сталося в 1935–1936 роках), організація Ліга Націй піддала італійську економіку економічним санкціям. Однак це призвело до більш масштабного прагнення до національної самодостатності або автаркії. Він, у відповідь, ввів високі тарифи для країн, які бажали торгувати, окрім Німеччини. Більша частина експорту була спрямована на Німеччину, Швейцарію, Африку.