Твір на тему моя подорож лісами Полісся

Сосновий ліс перебирає струни.

Рокоче тиша на глухих басах.

Бринять берези. І блукають луни,

Людьми забуті звечора в лісах.

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті, поторочі,

Літопис тиші пишуть у траві.

Це-сивий лірник. Він багато знає.

Його послухать сходяться віки.

Усе іде, але не все минає

Над берегами вічної ріки

Объяснение:

Здійснилася моя давня мрія побувати в костелі св. Яна Хрестителя у Дубровиці. Мені доводилося багато подорожувати і досліджувати історію католицьких святинь Рівненщини, але до цього моменту не доводилося зустрічати такої краси, яка, на щастя, залишилася ще в цьому костелі.

Костел у Дубровиці побудований у далекому 1684 році. Приворожують його барельєфи та ліпнина. Якщо переглянути фото з минулих років і додати трішки уяви, то перед очима постане щось неймовірно гарне і величне. За часів радянської влади тут не лунало Слово Боже. Радянська влада заборонила відправляти богослужіння. Проте Боже провидіння оберегло його від руйнування. Хоча, звичайно, коштів на те, щоб провести тут ремонт, не вистачає.

Мене вразило, що тут, на Поліссі, я побачив єдність і дружбу між священиками різних конфесій, різних патріархатів. І мене порадувало, що на цій землі, де завжди було багато представників польської, єврейської, чеської, білоруської та інших національностей, панує мир, немає ворожнечі і ненависті.

Крім Дубровиці, я відвідав Сарни. Костел Преображення Господнього у цьому місті знаходиться у прекрасному стані. У радянські часи храм закрили, тут було зерносховище, а потім склад харчових продуктів. На початку 90-х років костел відремонтували. Нині богослужіння тут, як і в Дубровиці, проводять отці-паллотини Владислав та Андрій.