В післякризові 2010—2011 роки економіка країн Латинської Америки показала серйозні темпи розвитку, які перевищували світові: в 2010 році ріст склав 6 %, а прогноз на 2011 рік говорить про 4,7 %[1]. Через історично високу інфляцію майже у всіх країнах Південної Америки відсоткові ставки залишаються високими, вони, як правило, вдвічі більші, ніж в Сполучених Штатах. Наприклад, відсоткова ставка приблизно 22 % у Венесуелі. Винятком є Чилі, яка проводить економічну політику вільного ринку зі становленням військової хунти в 1973 році та активно розвиває соціальні витрати з моменту відновлення демократичного режиму на початку 1990-х. Це призвело до економічної стабільності та відсотковим ставкам на низькому рівні.
В післякризові 2010—2011 роки економіка країн Латинської Америки показала серйозні темпи розвитку, які перевищували світові: в 2010 році ріст склав 6 %, а прогноз на 2011 рік говорить про 4,7 %[1]. Через історично високу інфляцію майже у всіх країнах Південної Америки відсоткові ставки залишаються високими, вони, як правило, вдвічі більші, ніж в Сполучених Штатах. Наприклад, відсоткова ставка приблизно 22 % у Венесуелі. Винятком є Чилі, яка проводить економічну політику вільного ринку зі становленням військової хунти в 1973 році та активно розвиває соціальні витрати з моменту відновлення демократичного режиму на початку 1990-х. Це призвело до економічної стабільності та відсотковим ставкам на низькому рівні.