Надо сообщение про степана львовича рудницкого (биографию,деятельность и т.д)

Родился в семье учителя гимназии.Окончил Львовский университет, стажировался в Вене и Берлине.

С 1899 года преподавал , с 1908 г. профессор кафедры географии.

Ему принадлежат научные работы по геоморфологии, исторической социально-экономической географии, картографии, краеведению, общему землеведению.

В 1918—1919 гг. эксперт-советник правительства ЗУНР по вопросам экономики и политической географии. Готовил документы по геополитике для Парижской мирной конференции.

В 1919 году эмигрировал из Львова в Вену,  там работал профессором экономической географии Торговой академии.

В 1926 году переехал в СССР. С 1927 года заведующий кафедрой топологии и картографии Харьковского геодезического института. Организовал и возглавил в Харькове Украинский научно-исследовательский институт географии и картографии. Редактировал «Вестник природоведения», возглавлял ряд экспедиций в Донбасс, комиссию краеведения

Арестован в 1933 г. осужден на 5 лет.

Расстрелян 3 ноября 1937 г.

В 1965 году посмертно реабилитирован.

Виріс у родині вчителя гімназії Лева Рудницького. Якийсь час проживав у Тернополі, де працював батько. Тут навчався у державній гімназії до 1891 року.[3] Вищу освіту здобув в університетах Львова (де слухав лекції М. Грушевського, був його послідовником[2]),І. Шараневича, Л. Фінкеля, А. Ремана), підвищував кваліфікацію у Відні та Берліні. З 1899 року працював у львівських гімназіях.

У 1901 здобув ступінь доктора філософії, став членом Наукового товариства імені Шевченка. 1904 — брав участь у польових експедиціях Інституту географії А. Пенка та Геологічного інституту В. Уліга. Цього ж року отримав звання професора. 1908 — професор кафедри географії Львівського університету.

Співзасновник «Спортового товариства „Україна“» у 1911 році. Від 1914 року — член Надзірної ради Національного музею у Львові.

У 1919 польська окупаційна влада звільнила його з університету, емігрував до Відня (Австрія). 1920 — професор економічної географії Академії торгівлі у Відні. 1921 — професор географії та декан філософського факультету у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі.

У жовтні 1926 емігрує до УРСР, де очолює кафедру топології і картографії Геодезичного інституту в Харкові. У 1927 — організатор і перший директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, редактор «Вісника природознавства». Здійснив низку експедицій на Дніпро та Донбас. 1929 — керівник кафедри географії ВУАН, комісії краєзнавства, Музею антропології та етнографії імені Ф. Вовка.