Cеверная америка природные зоны кратко

В расположении на материке природных зон Северной Америки есть некоторые особенности. На севере они сменяют друг друга при движении с севера на юг. При этом на востоке континента природные зоны тундр и лесов несколько сдвинуты к югу по сравнению с его западной частью, а также с аналогичными зонами Евразии.

Южнее широты Великих озер смена зон происходит с востока на запад. При движении от побережья Атлантического океана к Скалистым горам леса сменяются лесостепями и степями, так как именно в этом направлении уменьшается количество осадков. Столь необычное расположение зон определяется главным образом рельефом, влиянием океанов и господствующими ветрами, зона арктических пустынь расположена в основном на островах, прилегающих к материку. Свободные ото льда и снега участки покрыты мхами и лишайниками.

Жизнь крупных животных связана с морем (тюлени, моржи, белые медведи), исключение составляет овцебык, сохранившийся здесь с доледникового периода. Он малочислен и находится под охраной. Зона тундры занимает северное побережье материка и часть близлежащих островов, южная ее граница на западе и на востоке лежит на разной широте.

Тундра – безлесные пространства субарктического пояса, покрытые мохово-лишайниковой и кустарниковой растительностью на скудных тундрово-болотных почвах. В тундре много болот; кроме мхов и лишайников растут осоки, карликовые ивы и березки, ягодные кустарники. На лишайниковых пастбищах кормятся олени карибу, их хищных обитают песцы, полярные волки; на озерах и океанском побережье гнездится множество птиц.

В умеренном климатическом поясе Северной Америки, занимающем одну третью материка, расположено несколько природных зон. На севере пояса в условиях прохладного лета и избыточного увлажнен6ия на мерзлотно-таежных и подзолистых почвах представлена зона североамериканской тайги. Эта тайга по сравнению с европейской богаче видами, так как сформировалась в условиях более высоких среднегодовых температур. Среди хвойных пород выделяются черная и белая ель, бальзамическая пихта, американская лиственница, сосны разных видов. В тайге обитают бобры, белый медведь, канадская рысь, расомаха, американская куница, древесный дикобраз, скунс и др. Особенно богата видами тайга на побережье Тихого океана (ситхинская ель, дугласова пихта им др.). Зона смешанных лесов является переходной от тайги к широколиственным лесам. Почвы бурые лесные и дерново-подзолистые. Здесь соседствуют массивы хвойных, мелколиственных (тополь, береза) и широколиственных лесов. Растут несколько видов клена (сахарный, красный, серебристый), бук, липа, дуб, вяз, из хвои – туя.

Зона широколиственных лесов Северной Америки сохранилась лишь в Аппалачах. Состав растительности этой зоны чрезвычайно разнообразен. На бурых лесных почвах, богатых окислами железа, растут каштан, бук, платан, хикори (семейство ореховых), ильм, ясень и др. Сохранились виды доледникового периода: тюльпанное дерево, магнолия, белая акация и др. Основная часть этих лесов была уничтожена в период заселения материка европейцами.

В центре материка в пределах умеренного и субтропического поясов южнее тайги и западнее зоны смешанных и широколиственных лесов простирается зона лесостепей и прерий. Эти безлесные пространства покрыты травянистой растительностью, растут травы: ковыль, бородач, типчак, бизонова трава. Почвы черноземовидные и каштановые. Когда-то здесь в большом количестве водились бизоны. На внутренних плоскогорьях Кордильер расположены пустыни умеренного пояса, где основные растения – черная полынь и лебеда.

В субтропических пустынях Мексиканского нагорья растут кактусы, агавы, колючие кустарники. На востоке субтропического пояса – зона влажных вечнозеленых субтропических лесов (дуб, бук, магнолия), на желтоземных и красноземных почвах, на заболоченных участках – болотный кипарис. В субтропических горных лесах на побережье Тихого океана растут секвойи – хвойные деревья высотой более 100 м, диаметром до 9 м.

В тропическом поясе распространены саванны, на побережье Мексиканского залива в пределах Центральной Америки – саванны и влажные тропические леса. В Кордильерах отчетливо выраженная высотная поясность определяется высотой гор и положением отдельных их частей в разных климатических поясах.

Пестушко В.Ю., Сасихов В.О., Уварова Г.Є.Географія материків і океанівПриродні зони Північної Америки§ 50. Природні зони. Висотна поясність

1. Чому одна природна зона змінює іншу?
2. Що таке висотна поясність?

Природні зони. Розподіл природних зон Північної Америки має свої особливості. З просуванням углиб континенту природні зони материка набувають меридіонального простягання. Причиною цього явища є те, що завдяки особливостям рельєфу співвідношення тепла й вологи на материку помітно змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід.

За картою атласу назвіть природні зони арктичного,субарктичного та помірного поясів.

Зона арктичних пустель має суворий клімат, тому на вільних від льоду ділянках трапляються тільки плями мохів і лишайників. Життя більшості тварин пов'язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни — лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк .
Зона тундри краще забезпечена теплом, але його все ж недостатньо для випаровування опадів. Тому зволоження надмірне, що призвело до заболочування території. На тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи та лишайники. Поряд з ними — різноманітні трави, численні чагарники. Трапляються карликова береза та вільха, висота яких часто не перевищує 5 см. Цією рослинністю харчуються північний олень (мал. 153), якого завезли сюди з Європи, а також вівцебик, що схожий водночас на бика і барана.

Мал. 153. Пересування північних оленів у тундрі. (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Довжина тіла вівцебика становить близько 2,5 м, висота майже 1,5 м, а маса близько 300 кг. Вигнуті роги досягають довжини понад 70 см. Тулуб вкритий густою й довгою шерстю чорно-бурого кольору. Вівцебиків винищували заради їхнього м'яса і шкури. Тепер полювання на них суворо заборонено. їх занесено до Червоної книги.

На узбережжях влітку багато птахів, які утворюють цілі "пташині базари".

Із просуванням на південь тундру змінює лісотундра — перехідна зона, де ростуть чагарники з верби та вільхи. У долинах річок з'являються дерева — ялина й модрина.

В зоні тайги зима сувора і тривала, а літо тепле й коротке. Внаслідок низької випаровуваності зволоження тут також надлишкове.

Хвойні ліси ростуть на підзолистих і мерзлотно-тайгових ґрунтах. Багаторічна мерзлота не дає змоги кореневій системі дерев поширюватися вглиб, тому коріння розростається вшир і виходить майже на поверхню. В американській тайзі ростуть чорна та біла ялини, ялиця, кілька видів сосни і модрини. На Тихоокеанському узбережжі в умовах надзвичайно вологого і теплого клімату ростуть реліктові ліси з таких хвойних дерев, як туя і дугласія.Зона арктичних пустель має суворий клімат, тому на вільних від льоду ділянках трапляються тільки плями мохів і лишайників. Життя більшості тварин пов'язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни — лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк .
Зона тундри краще забезпечена теплом, але його все ж недостатньо для випаровування опадів. Тому зволоження надмірне, що призвело до заболочування території. На тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи та лишайники. Поряд з ними — різноманітні трави, численні чагарники.