Пеппі – маленька руда веснянкувата дівчинка, яка живе одна на віллі “Курка” у невеликому шведському містечку разом зі своїми тваринами: мавпою Паном Нільсоном і конем. Пеппі – дочка капітана Ефраїма Довгапанчоха, який згодом став вождем чорношкірого племені. Від свого батька Пеппі успадкувала фантастичну фізичну силу, а також валізу з золотом, що дозволяє їй безбідно існувати. Мама Пеппі померла, коли та була ще немовлям. Пеппі впевнена, що вона стала ангелом і дивиться на неї з неба («Моя мама – ангел, а тато – негритянський король. Не у всякого дитини такі знатні батьки»).
Пеппі «переймає», а скоріше, придумує різноманітні звичаї різних країн і частин світу: при ходьбі задкувати назад, ходити по вулицях вниз головою, «тому що ногам жарко, коли ходиш по вулкану, а руки можна взути в рукавиці».
Пеппі – маленька руда веснянкувата дівчинка, яка живе одна на віллі “Курка” у невеликому шведському містечку разом зі своїми тваринами: мавпою Паном Нільсоном і конем. Пеппі – дочка капітана Ефраїма Довгапанчоха, який згодом став вождем чорношкірого племені. Від свого батька Пеппі успадкувала фантастичну фізичну силу, а також валізу з золотом, що дозволяє їй безбідно існувати. Мама Пеппі померла, коли та була ще немовлям. Пеппі впевнена, що вона стала ангелом і дивиться на неї з неба («Моя мама – ангел, а тато – негритянський король. Не у всякого дитини такі знатні батьки»).
Пеппі «переймає», а скоріше, придумує різноманітні звичаї різних країн і частин світу: при ходьбі задкувати назад, ходити по вулицях вниз головою, «тому що ногам жарко, коли ходиш по вулкану, а руки можна взути в рукавиці».