Прочитай вірш Володимира Коломійця «Тюхтій і Торохтій». Як описано у вірші Тюхтія й Торохтія

Тюхтій: вірно слуха, розвісивши вуха; незворушний за будь-якої погоди; куняв,  як завше, і схід сонця, й грозу проспавши, носом посвистує — спить, проспав диво з див. Торохтій: дай лишень набалакатись, не перебий; язик йому на веретені ходить, торохтить Солоха, наче бочка з горохом; який там мудрий, коли того розуму трохи; натріщав зо три копи вже; ніяк не вибалакається — аж язик полискує; диво про-то-рохтів.