До іть благаю вас поскоріше

Юрко випустив каченят у великий ящик. Вони спочатку поросбігалися в кутки, а потім сбилися докупи. Їхні малесенкі очі були схожі на голочки гострого суму. Тулились одне до одного, ніби в близькості шукали порятунку чи розради. Юрко налив води в черепок, але жодне не підступило до черепка. Тоді він стромляв дзьобик кожного, шоб пило. Каченята пручались, краплі зтікали по шиях. Качка, відчуваючи тривогу, ходила попід ворітьми, голосно скрикувала. Каченята, сдається. були полонені роспачем. IОрко не сподівався, що так станеться (За Є. Гуцалом)