Дієслово у формі наказового однини–це

питання з латинської мови

Наказовий іб або імператив (лат іб дієслова, що виражає волевиявлення (наказ, прохання або пораду).

Присутня дана форма і в українській мові.

В українській мові розрізняють три дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Наказовий іб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду виражає спонукання до дії. Дія реально ще не існує і не існувала, але той, хто говорить, сподівається що вона повинна відбутися: «Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, — Така ваша доля!»

Дієслова наказового не мають форм часу, але вони змінюються за особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в множині — 1-ї і 2-ї. Імператив 1-ї особи множини можуть виділяти в окрему категорію — гортатив.

Спеціальної форми 3-ї особи наказовий іб не має. Якщо треба передати наказ у 3-й особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи дійсного : «Хай не зітруться підкови, хай не підіб'ються ваші коні» (О. Т. Гончар). Імператив 3-ї особи можуть виділяти в окрему категорію — юсив.

Imperativus

Объяснение:

hoc est rectam responsum videtur.

надіюсь, що зміг чимось до