Життєва форма – це тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існування і певного життя.
Біоморфа – це життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ).
Життєві форми рослин – це зовнішній вигляд (габітус) певних груп рослин, який формується в онтогенезі в результаті росту і розвитку, що історично склався у визначених умовах навколишнього середовища як прояв пристосованості до них.
Види життєвих форм рослин:
дерева – мають добре розвинутий здерев’янілий стовбур, розгалужений або нерозгалужений, що зберігається протягом усього онтогенезу;
кущі – головний сбур виражений лише на ранніх стадіях розвитку рослини, згодом губиться серед рівних йому або навіть краще розвинених надземниих стебел (скелетних гілок), що послідовно виникають із сплячих бруньок, а пізніше відмирає. Більшість видів кущів мають цілковито здерев’янілі подовжені пагони;
трави мають м’яке або соковите стебло, що може слабко дерев’яніти.
Життєві форми рослин за класифікацією раункієра:
1. Фанерофіти (від грецького phaneros — явний) — бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками.
2. Хамефіти — бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза).
3. Гемікриптофіти — бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл).
4. Криптофіти — бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища).
5. Терофіти — однорічники, що перезимовують у вигляді насіння. Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Відсоткове співвідношення і розподіл видів за життєвими формами в даному угрупованні в регіоні досліджень він назвав біологічним спектром. Для різних кліматичних зон були складені біологічні спектри, які були індикаторами клімату. Так, спекотний і вологий клімат тропіків був названий кліматом фанерофітів, континентальний клімат помірної зони – кліматом гемікриптофітів.
Життєві форми рослин за І.С. Серебряковим:
1) Відділ А — наземні і епіфітні рослини, які включають три типи: 1) дерева, 2) кущі, 3) кущики.
2) Відділ В — напівдеревні рослини (IV тип — напівкущі і напівкущики).
3) Відділ С — наземні трави (V—тип полікарпічні трави, VI тип— монокарпічні трави).
4) Відділ D — водяні трави (VII тип — земноводні трави, VIII тип — плаваючі і підводні трави).
Життєві форми тварин дуже різноманітні, в основу їх класифікації покладено тип живлення, характер місцеперебування тощо.
Залежно від середовища існування життєві форми тварин поділяються на:
Відповідь:
Життєва форма – це тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існування і певного життя.
Біоморфа – це життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ).
Життєві форми рослин – це зовнішній вигляд (габітус) певних груп рослин, який формується в онтогенезі в результаті росту і розвитку, що історично склався у визначених умовах навколишнього середовища як прояв пристосованості до них.
Види життєвих форм рослин:
дерева – мають добре розвинутий здерев’янілий стовбур, розгалужений або нерозгалужений, що зберігається протягом усього онтогенезу;
кущі – головний сбур виражений лише на ранніх стадіях розвитку рослини, згодом губиться серед рівних йому або навіть краще розвинених надземниих стебел (скелетних гілок), що послідовно виникають із сплячих бруньок, а пізніше відмирає. Більшість видів кущів мають цілковито здерев’янілі подовжені пагони;
трави мають м’яке або соковите стебло, що може слабко дерев’яніти.
Життєві форми рослин за класифікацією раункієра:
1. Фанерофіти (від грецького phaneros — явний) — бруньки поновлення розміщені високо над поверхнею землі (дерева, кущі). Бруньки захищені лусками.
2. Хамефіти — бруньки поновлення розміщені близько від поверхні землі. Бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом та відмерлим листям (журавлина, брусниця, карликова береза).
3. Гемікриптофіти — бруньки поновлення розміщені на рівні поверхні землі. Тому бруньки захищені не тільки лусками, а й снігом, відмерлим листям та грунтом (кульбаба, підбіл).
4. Криптофіти — бруньки поновлення розміщені під поверхнею землі (рослини, що мають цибулини, бульби, кореневища).
5. Терофіти — однорічники, що перезимовують у вигляді насіння. Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Відсоткове співвідношення і розподіл видів за життєвими формами в даному угрупованні в регіоні досліджень він назвав біологічним спектром. Для різних кліматичних зон були складені біологічні спектри, які були індикаторами клімату. Так, спекотний і вологий клімат тропіків був названий кліматом фанерофітів, континентальний клімат помірної зони – кліматом гемікриптофітів.
Життєві форми рослин за І.С. Серебряковим:
1) Відділ А — наземні і епіфітні рослини, які включають три типи: 1) дерева, 2) кущі, 3) кущики.
2) Відділ В — напівдеревні рослини (IV тип — напівкущі і напівкущики).
3) Відділ С — наземні трави (V—тип полікарпічні трави, VI тип— монокарпічні трави).
4) Відділ D — водяні трави (VII тип — земноводні трави, VIII тип — плаваючі і підводні трави).
Життєві форми тварин дуже різноманітні, в основу їх класифікації покладено тип живлення, характер місцеперебування тощо.
Залежно від середовища існування життєві форми тварин поділяються на:
наземні (копитні);
підземні, або землериї (кріт, сліпак);
деревні (білки);
повітряні (рукокрилі);
водні (ластоногі, китоподібні).
Пояснення: