Саморегуляція – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за до слів, уявних образів, управління м'язовим тонусом і диханням.
Адапта́ція, а також пристосува́ння, призвичаєння в біології — зміни в будові або діяльності живого організму, які дозволяють йому краще виживати в тих умовах, у яких він існує. ... Нормальним для живих організмів є пристосовуватися до змінених умов існування впродовж власного життя.
Саморегуляція (від лат. regulare — приводити до порядку, налагоджувати) – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за до слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.
адапта́ция (лат. adaptatio — «при ») — при организма к внешним условиям в процессе эволюции, включая морфофизиологическую и поведенческую составляющие[1]. Адаптация может обеспечивать выживаемость в условиях конкретного местообитания, устойчивость к воздействию факторов абиотического и биологического характера, а также успех в конкуренции с другими видами, популяциями, особями. Каждый вид имеет собственную к адаптации, ограниченную физиологией (индивидуальная адаптация), пределами проявления материнского эффекта и модификаций, эпигенетическим разнообразием, внутривидовой изменчивостью, мутационными возможностями, коадаптационными характеристиками внутренних органов и другими видовыми особенностями.
Саморегуляція – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за до слів, уявних образів, управління м'язовим тонусом і диханням.
Адапта́ція, а також пристосува́ння, призвичаєння в біології — зміни в будові або діяльності живого організму, які дозволяють йому краще виживати в тих умовах, у яких він існує. ... Нормальним для живих організмів є пристосовуватися до змінених умов існування впродовж власного життя.
Объяснение:
Саморегуляція (від лат. regulare — приводити до порядку, налагоджувати) – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за до слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.
адапта́ция (лат. adaptatio — «при ») — при организма к внешним условиям в процессе эволюции, включая морфофизиологическую и поведенческую составляющие[1]. Адаптация может обеспечивать выживаемость в условиях конкретного местообитания, устойчивость к воздействию факторов абиотического и биологического характера, а также успех в конкуренции с другими видами, популяциями, особями. Каждый вид имеет собственную к адаптации, ограниченную физиологией (индивидуальная адаптация), пределами проявления материнского эффекта и модификаций, эпигенетическим разнообразием, внутривидовой изменчивостью, мутационными возможностями, коадаптационными характеристиками внутренних органов и другими видовыми особенностями.