Напишіть будь-ласка твір на тему: " професія майбутьнього"

Усі ми з дитинства мріємо кимось стати: чи то космонавтом, чи то естрадною зіркою, чи то більш просто — агрономом або бухгалтером. Після закінчення школи перед нами відкривається безліч доріг. Це і технікуми, і інститути, і університети. Та не проста річ — вибрати якусь професію з більш ніж двох тисяч існуючих. Дехто наслідує приклад батьків, інші ж не можуть вирішити і після закінчення школи. Мені здається, дуже важливо не зрадити своїй мрії, і тоді будь-яка робота буде і легкою, і радісною. Я свій вибір зробив уже давно. Я з дитинства мрію про професію вчителя. Мені здається, що це найгуманніша в світі професія. Учитель несе людям не тільки знання, він несе ще доброту і правду. Учитель, мені здається, бачить людей наскрізь, Люди цієї професії оцінюють відразу, хто чого вартий. Це тому, що вони працюють із людьми усе своє життя і можуть по одному слову здогадатися, хто стоїть перед ними.

Честь і совість. Ми так часто чуємо ці слова, що, можливо, вони втратили для нас своє справжнє значення. Ми дуже часто промовляємо їх, але, на жаль, дуже рідко задумуємось над тим, що вони означають насправді. Інколи совість і честь для нас лише символи, що не мають змісту і вживаються нами тільки для ефектних патетичних промов

Мені хотілося б присвятити своє життя медицині, і питання честі і совісті для мене пов’язані, перш за все, з честю і гідністю лікаря.

Лікар — одна з найблагородніших професій на землі. До цілителів люди завжди відносились особливо, їх цінували і поважали. В руках лікаря знаходиться людське життя, тому велике значення мають його душевні якості і мотиви, котрими він користується в своїй діяльності.

Легше стати лікарем, ніж бути ним. Медик не просто професіонал — він творець. Майстерність хорошого лікаря — не тільки в його руках, у техніці оперування або вмінні правильно поставити діагноз, а й у здібності блискавично приймати єдино правильне рішення, у глибині мислення, в умінні шукати нові шляхи.

І звичайно ж професіональні якості лікаря визначаються, в першу чергу, не об’ємом знань чи компетентністю в тій чи іншій галузі, а його людською сутністю, любов’ю до людей, уважністю, вмінням побачити в кожному пацієнті людину, зрозуміти його думки і почуття.

Совість медика буде чистою, якщо за кожного пацієнта він буде боротися до кінця, як за свою рідну людину, бо справжній лікар не той, що пройшов курс медицини, а той, що усвідомлює свій обов’язок перед людьми, той, чиїми діями керує честь і совість.

Це нелегка професія. І хоч (я знаю!) дуже важко вступити до медінституту, я буду прикладати максимум зусиль, щоб вступити.

Лікувати людей, захищати їх від хвороб і смерті — що може бути прекрасніше?

Астроном

Із сивої давнини людство приваблювало таємниче і надзвичайно гарне зоряне небо.

Я теж з дитинства милувався яскравими мерехтливими крапочками — зорями — на темному небосхилі, їхнє життя було оточене для мене таємничим ореолом. У 10 років мама подарувала мені листівки з зображенням зодіакальних сузір’їв. І відтоді я почав збирати марки, листівки, малюнки з зображенням зоряного неба і планет. Я прочитав безліч книг з астрономії, вечори я присвячував розв’язанню задач з астрономії, розрахункам орбіт планет. Я також виписував спеціальні астрономічні журнали.

І ось батьки мені на шістнадцятиліття подарували телескоп. Тепер я міг милуватися зоряним небом і ро: бити замальовки Місяця гав кільця Сатурна, бачив своїми очами червону пляму на Юпітері і багато інших цікавих речей.

Це був зламний момент у моєму житті. Я вирішив присвятити своє життя науці астрономії. У ній я бачу сенс свого життя. Адже і по сьогодні астрономія — найзагадковіша наука, вона розширює свої горизонти і не обмежена для відкриттів.

Кожна людина хоче бути щасливою. Однією зі складових щастя звичайно ж є робота. Улюблена робота. А якщо людина отримує за улюблену роботу і пристойну винагороду то це вже Велике Щастя! Це, звичайно, жарт, а от вибір майбутньої професії справа дуже серйозна і відповідальна. І братися за неї треба якомога раніше, бо як то кажуть: «Старого собаку нових трюків не навчиш»!

Батьки з дитинства ставилися до мене як до особистості. Завдячуючи цьому, я ніколи не соромилась своїх уподобань, завжди залишалася сама собою, не підлаштовуючись під чужу думку. Тож, мій шлях до вибору майбутньої професії був вільним. Але не легким.

А якщо чогось хочеш досягти треба докласти зусиль. І я наполегливо вчилася малювати, писати вірші, старанно вивчала іноземні мови (щоб мати змогу спілкуватися з будь-ким). А перебудова світу «на краще» почалася з до братам нашим меншим» собакам. І це не рік, не два, а майже все життя.