Зима ще не хоче залишати землю, та вже все свідчить про те, що весна не за горами. Вже навіть повітря має зовсім інший аромат. Вдихаючи його хочеться розпрямити плечі і відкрити своє лице першим, ще таким несміливим, але лагідним весняним промінцям. А душа хоче співати, вона наповнена радістю та новими сподіваннями. Вона чекає чуда і воно вже ось-ось має статися.
Подекуди ще лежить сніг, але з кожним днем сонечко набирає сили та піднімаючись все вище та вище починає заглядати в самі недоступні місця і він зникає на очах, залишаючи після себе
лише невеликі калюжки. Та й вони швиденько піднімаються догори, в небо, в вигляді пару, щоб потім, влітку, спуститися на землі теплим дощем.
Не дивлячись на нічні морози з-землі пробиваються перші весняні квіти. Вони кидають виклик зимі ніби кажучи їй: «Ми не боїмося тебе! Забирайся геть!». Здавалося б такі самотні на чорному фоні,такі ніжні і беззахисні, вони впевнено вибивають свій цвіт, потихеньку наповнюючи наше життя яскравими кольорами. І не дивно, що вони починають цвісти по черзі, з самого малого і до високого, з самого блідого і до яскравого. Це для того, щоб ми могли побачити і оцінити всю їх красу, адже
в буянні фарб важко замітити крихітні квіточки.
Починають оживати дерева та кущі. З кожним днем їх бруньки наливаються все більше та більше, і поволі, один за одним, перетворюються в зелені листочки. А потім вони всі покриються білим або рожевим кольорами. А навколо них загудить бджоли та інші комахи, наповнюючи повітря особливим звучанням – музикою природи.
А як цікаво ігати за пташками. Взимку на них було шкода дивитися. Вони тулилися один до одного щоб зігрітися і безпорадно перелітали с місця на місце чукаючи їжу. А тепер, наче струсивши з себе залишки зими, весело цвірінькають перелітаючи з однієї гілки на іншу.
Дивлячись на це пробудження починаєш розуміти, що життя прекрасне. Геть всі невеселі думки! Весно, я рада вітати тебе!
Объяснение:
Зима ще не хоче залишати землю, та вже все свідчить про те, що весна не за горами. Вже навіть повітря має зовсім інший аромат. Вдихаючи його хочеться розпрямити плечі і відкрити своє лице першим, ще таким несміливим, але лагідним весняним промінцям. А душа хоче співати, вона наповнена радістю та новими сподіваннями. Вона чекає чуда і воно вже ось-ось має статися.
Подекуди ще лежить сніг, але з кожним днем сонечко набирає сили та піднімаючись все вище та вище починає заглядати в самі недоступні місця і він зникає на очах, залишаючи після себе
лише невеликі калюжки. Та й вони швиденько піднімаються догори, в небо, в вигляді пару, щоб потім, влітку, спуститися на землі теплим дощем.
Не дивлячись на нічні морози з-землі пробиваються перші весняні квіти. Вони кидають виклик зимі ніби кажучи їй: «Ми не боїмося тебе! Забирайся геть!». Здавалося б такі самотні на чорному фоні,такі ніжні і беззахисні, вони впевнено вибивають свій цвіт, потихеньку наповнюючи наше життя яскравими кольорами. І не дивно, що вони починають цвісти по черзі, з самого малого і до високого, з самого блідого і до яскравого. Це для того, щоб ми могли побачити і оцінити всю їх красу, адже
в буянні фарб важко замітити крихітні квіточки.
Починають оживати дерева та кущі. З кожним днем їх бруньки наливаються все більше та більше, і поволі, один за одним, перетворюються в зелені листочки. А потім вони всі покриються білим або рожевим кольорами. А навколо них загудить бджоли та інші комахи, наповнюючи повітря особливим звучанням – музикою природи.
А як цікаво ігати за пташками. Взимку на них було шкода дивитися. Вони тулилися один до одного щоб зігрітися і безпорадно перелітали с місця на місце чукаючи їжу. А тепер, наче струсивши з себе залишки зими, весело цвірінькають перелітаючи з однієї гілки на іншу.
Дивлячись на це пробудження починаєш розуміти, що життя прекрасне. Геть всі невеселі думки! Весно, я рада вітати тебе!