Тема еміграції достатньо рідко піднімається в українській літературі. У творчості В. Стефаника твір, присвячений еміграції, один. Це новела «Камінний хрест». Події, зображені у новелі, взяті з життя, тобто реальні. В. Стефаник розуміє сподівання селян на щастя за кордоном, але він і усвідомлює те, що це майже нереально. Саме щоб донести до людей примарність цього емігрантського щастя, В. Стефаник і пише цю новелу.
Головний герой поеми – Іван Дідух. Споконвічний селянин, якому у спадок від батьків залишилась хата і поле, а вірніше «горб» – найгірша частина поля. На цьому горбі поклав Іван своє здоров`я і життя. Хоча Дідух і не розбагатів, та став хорошим господарем, справжнім селянином. Але тепер він має кинути все і їхати у пошуках кращої долі.
Іван Дідух розуміє, що емігрантів у Канаді не дуже-то й чекають, що там він уже не зможе господарювати, як вдома, але має їхати через дітей – можливо, їхня доля складеться краще за кордоном, ніж на рідній землі. Дідух не бажає дітям своєї долі – тяжкої невдячної праці, яка забирає літа і здоров`я, майже нічого не даючи натомість. Він, як і кожен батько, мріяв про кращу долю для своїх дітей, і саме це спонукає його їхати до Канади.
Та не дивлячись на сподівання щастя за кордоном, Дідуха обіймає страшенна туга. Туга за домівкою, за рідною землею, за своїм полем, за односельцями… За всім тим, що оточувало його протягом усіх років життя… Вражає те, що Дідух ставить собі хрест, ніби ховає себе заживо. Хрест – це символічний образ. Це, на мою думку, перш за все, символ вічної пам`яті. Пам`яті про самого Івана Дідуха, адже селяни обіцяли доглядати хрест, тобто пам`ятати Івана, а це для нього було найголовніше. Ще, я вважаю, хрест є символом смерті. Душа Дідуха ніби померла, вона назавжди залишиться тут, на Батьківщині, де стоїть цей хрест…А ще, можливо, хрест, поставлений Іваном, це символ віри. Віри у Бога, на якого тільки і залишалося сподіватися Дідуху у чужій країні…
Объяснение:
Тема еміграції достатньо рідко піднімається в українській літературі. У творчості В. Стефаника твір, присвячений еміграції, один. Це новела «Камінний хрест». Події, зображені у новелі, взяті з життя, тобто реальні. В. Стефаник розуміє сподівання селян на щастя за кордоном, але він і усвідомлює те, що це майже нереально. Саме щоб донести до людей примарність цього емігрантського щастя, В. Стефаник і пише цю новелу.
Головний герой поеми – Іван Дідух. Споконвічний селянин, якому у спадок від батьків залишилась хата і поле, а вірніше «горб» – найгірша частина поля. На цьому горбі поклав Іван своє здоров`я і життя. Хоча Дідух і не розбагатів, та став хорошим господарем, справжнім селянином. Але тепер він має кинути все і їхати у пошуках кращої долі.
Іван Дідух розуміє, що емігрантів у Канаді не дуже-то й чекають, що там він уже не зможе господарювати, як вдома, але має їхати через дітей – можливо, їхня доля складеться краще за кордоном, ніж на рідній землі. Дідух не бажає дітям своєї долі – тяжкої невдячної праці, яка забирає літа і здоров`я, майже нічого не даючи натомість. Він, як і кожен батько, мріяв про кращу долю для своїх дітей, і саме це спонукає його їхати до Канади.
Та не дивлячись на сподівання щастя за кордоном, Дідуха обіймає страшенна туга. Туга за домівкою, за рідною землею, за своїм полем, за односельцями… За всім тим, що оточувало його протягом усіх років життя… Вражає те, що Дідух ставить собі хрест, ніби ховає себе заживо. Хрест – це символічний образ. Це, на мою думку, перш за все, символ вічної пам`яті. Пам`яті про самого Івана Дідуха, адже селяни обіцяли доглядати хрест, тобто пам`ятати Івана, а це для нього було найголовніше. Ще, я вважаю, хрест є символом смерті. Душа Дідуха ніби померла, вона назавжди залишиться тут, на Батьківщині, де стоїть цей хрест…А ще, можливо, хрест, поставлений Іваном, це символ віри. Віри у Бога, на якого тільки і залишалося сподіватися Дідуху у чужій країні…