Маруся Чурай: "Вона ж співала, наче голосила, на себе кари Божої просила. Співала так, як лиш вона уміла! А потім враз – неначе заніміла.; стояла, яко з каменю тесана; Іван Іскра:"То – козак. Таке нещастя хоч кого знеможе. Це ж можна тут рішитися ума. Любив же він Марусю, не дай Боже! Тепер сидить, лиця на нім нема."
на себе кари Божої просила.
Співала так, як лиш вона уміла!
А потім враз – неначе заніміла.;
стояла, яко з каменю тесана;
Іван Іскра:"То – козак.
Таке нещастя хоч кого знеможе.
Це ж можна тут рішитися ума.
Любив же він Марусю, не дай Боже!
Тепер сидить, лиця на нім нема."