Коротка біографія ігоря калинця( коротка)

  калинець належить до шістдесятників. з 1972 по 1981 років був репресований і перебував в ув’язнені на уралі та на засланні в забайкаллі. саме в ув’язненні почав писати для дітей і своєї неповнолітньої дочки звенислави, малих небожів маркіяна та назара і дітей своїх друзів («книжечка для дзвінки», «дівчинка і квіти», «пан ніхто»). книжечки для дітей присвячені внучці ганнусі, написані вже у 90-х у львові. («таке собі», «дурні казки», «майже казки» та ін.)

Народився 9 липня 1939 року в м. ходорів на львівщині. закінчив філологічний факультет львівського державного університету. працював у львівському обласному архіві. багатолітній політв’язень, член української гельсінської групи. тираж першої збірки "вогонь купала" (1966, львів) було вилучено з продажу. у 1972 році засуджений на 6 років ув’язнення та 3 роки спецпоселення. автор низки поетичних збірок, які склали два цикли "пробуджена муза" і "невольнича муза". окремими виданнями за кордоном також вийшли поетичні збірки "вогонь купала" (1966), "поезії з україни" (1970), "підсумовуючи мовчання" (1971), "коронування опудала" (1972), "невольнича муза" (1991, сша), "пробуджена муза" (1991, варшава) та інші. в україні — "тринадцять алогій" (1991), "шлюб з полином" (1995), "слово триваюче" (1997), "терновий колір любові" (1998), "шлюб з полином" (1998), "ці квіти нестерпні" (2000) та низка дитячих книжок. лауреат державної премії імені т. г. шевченка та премії імені василя стуса. живе й працює у львові.