Повчальний зміст байок леоніда глібова

Однією з поширених людських вад є дурість і пихатість. Саме вони найчастіше чинять шкоду і самому власникові, і тим, хто його оточує. Л. Глібов влучно висміює ці негативні риси в байці "Жаба й Віл", показуючи наслідки, до яких може призвести нерозумна поведінка. Дурна Жаба, побачивши Вола, хоче дорівнятися йому за розмірами, аби бути найкращою та здивувати всіх. Для того, щоб збільшитися, Жаба починає надуватися все більше й більше і, нарешті, лопається. Як бачимо, героїню згубила власна дурість.

Зневага до людей надокучливих, ледачих, що живуть за рахунок інших і навіть не соромляться цього, висловлюється в байці "Муха й Бджола". У творі протиставлені дві ідеології життя: чесного, хоч і сповненого важкої праці, і безсоромного, безтурботного. Бджола цілими днями працює, їй навіть ніколи присісти, зате до неї добре ставляться, поважають. Муха ж тільки шукає, де би поживитися задурно, і тому кожний її ганяє, зневажає. Але їй байдуже, бо вважає себе найрозумнішою, оскільки може все одно обдурити людей, аби отримати від них те, що хоче. Такі хитрощі й засуджує автор. Наприкінці твору Л. Глібов іронічно зазначає, що байка адресована мухам, "щоб не сказали часом люде, що надокучив їм". Ми розуміємо, що серед людей багато таких, як Бджоли, але ж чимало зустрічаємо й Мух!

Художня форма, яка передбачена жанром байки, дає змогу показати різноманітні негативні прояви суспільного буття або людської сутності. Під масками тварин ми впізнаємо інколи своїх знайомих, а інколи самих себе. Тож кожна байка змушує читача замислитися, проаналізувати свої вчинки й зробити певні висновки