Символи – ніч-темрява, день-свято,вогонь, лід – життя і смерть
Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд… До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід).
Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій іння.
У поезії зображено душевний конфлікт ліричного героя. Це передано за до антитези та оксюморону: він називає себе «клубком протиріч», бо в душі вирують непоєднувані поняття:
В душі моїй зустрілись день і ніч;
Веселий щойно — враз стаю сумним,
Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,
Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;
Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч…
Звернення до релігії не дає героєві бажаного спокою, він відчуває страх та біль.
Молюсь сьогодні й Богові лещу,
А завтра вже від страху затремчу —
Й набожність потім знов моя згаса…
Але врешті, він висловлює думку про те, що складний період зневіри та розчарувань загартує його духовно, навчить легше переносити життєві негаразди. Як бачимо, у сонеті є бароковий мотив самотності, розгубленості, зневіри, навіть трагізму. Цей твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога та вічних цінностей.
Вид лірики: філософська лірика
Тема: духовні протиріччя людини; твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога, до вічних цінностей.
Ідея: право людини сподіватись на іння, незважаючи на суперечливі пристрасті в її душі, її злети та падіння.
Художні зсоби: антитези (день і ніч, веселий -сумний, кохання – зневага; вогонь-лід, гріх -каяття)
Настрій – песимістичний
Символи – ніч-темрява, день-свято,вогонь, лід – життя і смерть
Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд… До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід).
Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій іння.
У поезії зображено душевний конфлікт ліричного героя. Це передано за до антитези та оксюморону: він називає себе «клубком протиріч», бо в душі вирують непоєднувані поняття:
В душі моїй зустрілись день і ніч;
Веселий щойно — враз стаю сумним,
Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,
Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;
Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч…
Звернення до релігії не дає героєві бажаного спокою, він відчуває страх та біль.
Молюсь сьогодні й Богові лещу,
А завтра вже від страху затремчу —
Й набожність потім знов моя згаса…
Але врешті, він висловлює думку про те, що складний період зневіри та розчарувань загартує його духовно, навчить легше переносити життєві негаразди. Як бачимо, у сонеті є бароковий мотив самотності, розгубленості, зневіри, навіть трагізму. Цей твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога та вічних цінностей.