Твір про літак по укр мове

Літак, немов змагун, бере розгін,

костричить кострубатий, гострий лоб,

як віл, вдаряє до повітря стін,

іде в повільний гін, пізніш в галоп.

Шалений вітер дме від дужих крил,

нараз підстрибує, дере муслін

імли та пнеться стрімко в неба схил.

Відштовхуємо землю, наче м'яч.

Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.

Залізний круче, перестань, не кряч,

не вий! Ох Боже, як тріщить, тріщить.

Колеса в хмарах – наче ноги в стремю.

І вихилюся поза край над мряч,

аж серце випаде із рук на землю.