Неодноразово та уважно гаючи за квітучими сучасними державами,
я можу переконано твердити, що вони є не що інше, як котрась змова багатіїв, які,
прикриваючись ім’ям держави, піклуються про власну користь.
...Провалитися мені на місці, якщо я знайду в них хоч якісь сліди справедливості
й неупередженості... Яка ж це буде справедливість, якщо всі ці люди геть нічого не
роблять або ж їхня діяльність не є необхідною для держави, а життя їхнє минає серед блиску й розкоші... З іншого боку, людей пригнічує безплідна та безприбуткова
праця і вбиває думка про злиденну старість.
...Я цілком переконаний, що розподілити все порівну і справедливо, а також щасливо керувати всіма людськими справами можливо, лише взагалі знищивши власність. Якщо вона залишиться, то в найбільшої, найкращої частини людей назавжди залишиться тягар турбот і жебрацтва».
1. У чому Томас Мор вбачав несправедливість існуючих порядків у суспільстві?
2. Що, на думку автора, необхідно зробити, щоб змінити ситуацію?