Двері вокзалу були широко розчинені, з них довкола розливалося яскраве світло. З ближніх полів через розсунуті гардини вливалося чисте повітря. Поодниці повз нього в небі пропливали легкі хмаринки. В цей пізній час я говорила з хлопцем у картатій сорочці, дорікаючи собі за ті невтішні наслідки, які принесла мені вигадана мною у хвилини натхнення казка про боротьбу та безсмертні подвиги неіснуючих істот. "Хоч би встигнути зцідити вечірнє молоко", - миттю промайнула думка. І я побігла додому.
Двері вокзалу були широко розчинені, з них довкола розливалося яскраве світло. З ближніх полів через розсунуті гардини вливалося чисте повітря. Поодниці повз нього в небі пропливали легкі хмаринки. В цей пізній час я говорила з хлопцем у картатій сорочці, дорікаючи собі за ті невтішні наслідки, які принесла мені вигадана мною у хвилини натхнення казка про боротьбу та безсмертні подвиги неіснуючих істот. "Хоч би встигнути зцідити вечірнє молоко", - миттю промайнула думка. І я побігла додому.