використовуються для вiдобра- ження
синтаксичноï структури украïнськоï мови на письмi.
Роздiловi знаки вживаються для позначення такого розчленування
писемноï мови, яке не може бути передане нi морфологiчними
засобами, нi порядком розташування слiв у реченнi. В украïнськiй
пунктуацiï вживаються такi роздiловi знаки: крапка ., знак питання
?, знак оклику I, три крапки…, кома,, крапка з комою ;, двокрапка
:, тире -, дужки (),[ ], лапки , Роздiловi знаки або вiддiляють частини
тексту один вiд одного, або видiляють якiсь вiдрiзки всерединi частин.
За цими функцiями вони подiляються на вiддiляючi i видiляючi. Вiддiляючi
роздiловi зна
ки служать для вiддiлення частин у складному реченнi та однорiдних
членiв речення (., ?,! ;). Цi знаки одиничнi. Видiляючi роздiловi знаки
служать для видiлення вiдокремлених членiв речення, вставних i
вставлених компонентiв, звертань, прямоï мови ((), , -). Кома
вживається для передачi паузи рiзного ступеня довжини, ставиться
при перелiку синтаксично рiвноправних частин тексту: членiв речення,
частин речення, окремих речень: Я зросла в краях гучних, лiсистих, i не
дивно, що в моïх пiснях часто чути шелестiння листя, щебет птиць в
густих чагарниках…» (В. Ткаченко). Двокрапка — це
роздiловий знак, який попереджає про наступне розвязання чогось: А
час iшов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах
вiтряка, то вiдлiтав у далечiнь пташиним граєм» (М.
Стельмах). Тире-знак дуже вагомий за значенням. Вiн насамперед
означає рiзнi пропуски, передає значення умови, часу,
порiвняння, наслiдку, рiзку змiну подiй, динамiку мовлення, рiзкiсть
тощо: Зустрiнеш друзiв — щиро говори, зустрiнеш матiр —
припади к порогу»(А. Малишко). Знак питання i знак оклику фiксують
кiнець речення, а також передають питальну й окличну iнтонацiю його:
Киïв! Невже вiн так близько?» Дужки вживаються для видiлення
рiзних вставок, якi вносять якесь доповнення, авторськi пояснення у
змiст речення, вказують на джерело висловлювання: Не спалося, — а
нiч як море (хоч дiялось не восени) (Т. Шевченко). Лапки. Ними
видiляються цитати, чуже мовлення чи окремi чужi слова, що вводяться у
речення: Шевченко писав якось, що Брюллов жодноï лiнiï не
дозволив провести собi без моделi» (Г. Тютюнник
використовуються для вiдобра- ження
синтаксичноï структури украïнськоï мови на письмi.
Роздiловi знаки вживаються для позначення такого розчленування
писемноï мови, яке не може бути передане нi морфологiчними
засобами, нi порядком розташування слiв у реченнi. В украïнськiй
пунктуацiï вживаються такi роздiловi знаки: крапка ., знак питання
?, знак оклику I, три крапки…, кома,, крапка з комою ;, двокрапка
:, тире -, дужки (),[ ], лапки , Роздiловi знаки або вiддiляють частини
тексту один вiд одного, або видiляють якiсь вiдрiзки всерединi частин.
За цими функцiями вони подiляються на вiддiляючi i видiляючi. Вiддiляючi
роздiловi зна
ки служать для вiддiлення частин у складному реченнi та однорiдних
членiв речення (., ?,! ;). Цi знаки одиничнi. Видiляючi роздiловi знаки
служать для видiлення вiдокремлених членiв речення, вставних i
вставлених компонентiв, звертань, прямоï мови ((), , -). Кома
вживається для передачi паузи рiзного ступеня довжини, ставиться
при перелiку синтаксично рiвноправних частин тексту: членiв речення,
частин речення, окремих речень: Я зросла в краях гучних, лiсистих, i не
дивно, що в моïх пiснях часто чути шелестiння листя, щебет птиць в
густих чагарниках…» (В. Ткаченко). Двокрапка — це
роздiловий знак, який попереджає про наступне розвязання чогось: А
час iшов: то скапував з рибальського весла, то поскрипував у крилах
вiтряка, то вiдлiтав у далечiнь пташиним граєм» (М.
Стельмах). Тире-знак дуже вагомий за значенням. Вiн насамперед
означає рiзнi пропуски, передає значення умови, часу,
порiвняння, наслiдку, рiзку змiну подiй, динамiку мовлення, рiзкiсть
тощо: Зустрiнеш друзiв — щиро говори, зустрiнеш матiр —
припади к порогу»(А. Малишко). Знак питання i знак оклику фiксують
кiнець речення, а також передають питальну й окличну iнтонацiю його:
Киïв! Невже вiн так близько?» Дужки вживаються для видiлення
рiзних вставок, якi вносять якесь доповнення, авторськi пояснення у
змiст речення, вказують на джерело висловлювання: Не спалося, — а
нiч як море (хоч дiялось не восени) (Т. Шевченко). Лапки. Ними
видiляються цитати, чуже мовлення чи окремi чужi слова, що вводяться у
речення: Шевченко писав якось, що Брюллов жодноï лiнiï не
дозволив провести собi без моделi» (Г. Тютюнник