ів
Северин Наливайко
Не міг Северин забути Настю. Не міг забути, як на одній зупинці
недалеко від Дністра він улаштував огляд своєму війську. Гетьман
сповільна пішов уздовж козацької лави, дійшов до краю, спинився.
Що це?
Цей юнак низькорослий, він удвічі нижчий за списа. Постать у
нього не по-чоловічому тендітна й струнка. На безвусому рум'яному
личку блищать сині очі. На ратищі списа біліють крихітні рученята.
Розгублено та винувато дивиться хлопчина на гетьмана.
Зібравши сотників, Наливайко віддав наказ про напрям дальшого
руху. Тоді повернувся назад, ще раз пильно глянув на юнака. Невже
дівчина?
Помітив, як затремтіли в «козака» руки й сполотніло обличчя,
але змовчав. Лише в наметі, куди покликав дівчину, дав волю
своєму гніву.
По блідих щоках дівчини текли сльози. Сині очі проникали в
душу, породжували в гетьмана співчуття.
Настя розповіла, що родом із Гусятина. Пан шаблею рубонув її
батька за непокору. Настю наказав віддати заміж за старого
конюха. Напередодні вінчання дівчина втекла до козацького
війська.
Звісно, того ж дня Северин випровадив її з війська. Війна - не
жіноче діло. Та хіба міг він забути розповідь дівчини, її схвильо-
ваний голос, сині очі?
За якийсь час Наливайкові передали полотняний вузлик. Там
лежали вишивана сорочка й барвистий рушник. Усе це передала
гетьманові Настя, щоб Україну визволяв, на дорогу звитяги ставши.
​

нурислам15    1   14.05.2020 13:52    7