Вот рос ставить запитые в тексте! буйна й не пролазна тайга стояла зачарована. високі могутні дерева змагалися за сонячне проміння. високі сорокаметрові кедри тягнулися до сонця висунувши худі довгі стовбури до неба - це був перший ярус. слідом за кедрами гнулися велетенські осики та інші листаті гіганти стали другим ярусом.потім ліщіна колючого горіха ялини берестина черемха обвиті ліанами дикого винограду піднімалися у верх третім ярусом. а ось у четвертому ярусі панував хаос місцями росла звичайна ліщіна і трави і бурьяни повалені дерева спочивали. внизу по землі слався мох пообростало усе внизу було темно і вогко . недрі не сходимі не зміряні. маленький смугастий звірок сидів собі на на поваленій кедрині и пильно як науковець розглядав торішній грибок раптом пошорошився. в недрях тайги надзвичайна тиша як у стародавньому храмі незвичайного бога. лише рябок замер на гілці мов сучок. на поваленій кедрині грався сонячними зайчиками звірок-бурундук задравши хвостика перестрибнув через них зникаючі у траві. у низу під заростями видніеться стежка на яку ще не ступала нога людська!

Буйна й непролазна тайга стояла зачарована. Високі могутні дерева змагалися за сонячне проміння. Високі сорокаметрові кедри тягнулися до сонця, висунувши худі довгі стовбури до неба, - це був перший ярус. Слідом за кедрами гнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, які стали другим ярусом.Потім височена ліщина колючого горіха, ялини, берестина, черемха, обвиті ліанами дикого винограду, піднімалися у верх третім ярусом. А ось у четвертому ярусі панував хаос: місцями росла звичайна ліщина, височені трави і бурьяни, повалені дерева спочивали. Внизу по землі слався мох, пообростало усе внизу, було темно і вогко . Недрі не сходимі не зміряні. Маленький смугастий звірок сидів собі на на поваленій кедрині и пильно, як науковець, розглядав торішній грибок, раптом пошорошився. В недрях тайги надзвичайна тиша, як у стародавньому храмі незвичайного бога. Лише рябок замер на гілці мов сучок. На поваленій кедрині грався сонячними зайчиками звірок-бурундук, задравши хвостика, перестрибнув через них, зникаючі у траві. Унизу під заростями видніеться стежка, на яку ще не ступала нога людська!