Вона зберігає часом звичайні собі, нічим непримітні з першого погляду бувальщини,наче знає: настане у житті людини такий час, а може, така мить, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією , ім'я якій -- спогад.
Зробіть буда ласочка синтаксичний робір речення (неповний, лише члени речення) молю про до