Удуш красивих і красива мова, убогість мови - це убогість духу

У душ красивих і красива мова, убогість мови - це убогість духу

Мова, культура, традиції - це найголовніше, що є у народа. Як казав видатний письменник 0. Купрін, "Мова — це історія народу. Це шлях цивілізації й культури." Тому, коли мова занепадає, занепадає і народ. Коли народ не поважає мову, засмічує її, нехтує нею, нічим хорошим це для народу не закінчиться. "Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі", - писав Д. Сухомлинський, і він цілком правий.

Людина, мова якої бідна та невиразна, не може бути духовно багатою, бо саме у мові відображається багатство духу. Тому треба вивчати рідну мову, розвиватися, збагачувати свій словниковий запас. Також треба боротися з суржиком, який не є мовою. Суржик - це дві спотворені мови, це, якщо можна так сказати, ен двомовність, а "недодвомовність".Бути двомовним - це добре, але розмовляти на суржику - погано. Треба вивчати мову, поважати, плекати її. Бо, як писав К. Д Ушинський, "Коли зникає народна мова -  народу нема більше!"