У неділю приїхав до мене із села двоюрідний брат Федько. Пішли ми з ним до парку погуляти. Аж тут бачимо — юрба хлопчаків. Виявляється, поставили в парку силомір із кольоровою вертикальною шкалою, і кожен хоче свою силу показати. Гупають по гумовому кружку дерев’яним молотком, але рідко хто до середини шкали стрілку підбиває. — Давай і ми спробуємо, — кажу Федькові. Стали ми в чергу, чекаємо. Дивлюся я на Федька — якась неспортивна в нього фігура! Не те що в мене. От я й питаю: Федю, ти займаєшся спортом? — Аякже, — каже. — Води з колодязя принести чи дров нарубати — завжди я! — Ха, рубати дрова — хіба це спорт? — сміюсь я. — От я спортом займаюся по-справжньому! Гантелі вижимаю, еспандер розтягую, з «грушею» працюю… В тебе хоч «груша» є? — Є аж дві. Одна цього року всохла, а друга, лимонка, ще родить. — Та я не про дерево питаю, а про боксерську «грушу»! Бачив, у мене в коридорі мішок з піском висить? Ото і є «груша». Я на ній удари відпрацьовую. Ось зараз дійде наша черга, побачиш, який у мене удар! Нарешті підійшла наша черга. Взяв я молоток у руки, розмахнувся і як вдарю по кружку! Стрілка більш як до половини підстрибнула. — Отак! — кажу Федькові. — А тепер спробуй ти. Побачиш, наскільки в мене сильніший удар! Він нічого не відповів, поплював на долоні, взяв молоток, розмахнувся і вдарив. Дивлюсь — а стрілка аж на вершечку шкали опинилась! Не чекав я такого! — Ну й ударник у тебе! — кажу. — Як це тобі вдалося стрілку аж під верх підбити? Федько усміхнувся. — А я уявив собі, — каже, — що тримаю не молоток, а сокиру, а то не гумовий кружок, а сучкувате поліно, і мені конче треба його розколоти!.. Ну, що, ще по разу спробуємо? — Ні, — кажу, — краще ходімо купимо морзива что тут делать?

21марта    3   09.11.2021 03:36    2