Останні роки нашу Батьківщину атакувала така кількість величезних проблем, що іноді здається пережити це було майже нереально. Але країна вистояла … Завдяки силі власного народу, який не дає до останнього розвалити країну.
В цьому питанні, на мою думку, дуже гостро стоїть явище зміни поколінь. Я розумію, що кожна людини ідеалізує власне покоління, дозвольте мені ідеалізувати своє. Пострадянське ярмо, яке вже багато років має за собою Україна ще нікуди не ділось і треба якимось чином збагачувати національну еліту новими людьми. Ця теза сьогодні доволі актуальна.
Покоління, яке народилось в 80 – ті, 90 – ті роки має безліч особливостей і перетинання тисячоліть це не головний фактор. По – перше це діти незалежності, які мають власне саме національне виховання, яке породжує національну свідомість. По - друге це покоління нового інформаційного суспільства, яке значно впевненіше себе почуваю в сучасному мобільному світі.
Звичайно не можна сьогодні всіх рівняти, але я з оптимізмом дивлюсь на формування патріотичної молоді. Інноваційність ідей, які генерує молодь, можуть бути надзвичайно корисними для суспільства: це і нові форми мислення , методи, цінності. Так це абстрактно! Але чи не початок це для формування майбутньої еліти?
Хочу сказати, що моє покоління має величезну ваду – індивідуалізм ( в поганому розумінні цього слова). Загальнодозволенність та здійснення «власного вибору» створює величезну прірву між свідомою молоддю та «класичною» (у розумінні багатьох людей ). Це принцип або пан, або пропав. Дійсно, що культурний , інтелектуальний потенціал окремих молодих людей просто катастрофічно різний.
Але хто зацікавлений у реалізації такого національного ресурсу? Питання риторичне… Чи є у представників мого покоління бажання до самореалізації та принесення користі суспільству? Я вам відповім щиро – ТАК! Чи є можливість ? Можливо, і розумні люди її постійно шукають. Але ви подивіться на діяльність Міністерства молоді та спорту та згадайте систему освіти вам все стане зрозумілим. Молодь, яка зацікавлена в майбутньому країни , цій самій країні в обличчі влади просто не потрібна… Прикро…
В цьому питанні, на мою думку, дуже гостро стоїть явище зміни поколінь. Я розумію, що кожна людини ідеалізує власне покоління, дозвольте мені ідеалізувати своє. Пострадянське ярмо, яке вже багато років має за собою Україна ще нікуди не ділось і треба якимось чином збагачувати національну еліту новими людьми. Ця теза сьогодні доволі актуальна.
Покоління, яке народилось в 80 – ті, 90 – ті роки має безліч особливостей і перетинання тисячоліть це не головний фактор. По – перше це діти незалежності, які мають власне саме національне виховання, яке породжує національну свідомість. По - друге це покоління нового інформаційного суспільства, яке значно впевненіше себе почуваю в сучасному мобільному світі.
Звичайно не можна сьогодні всіх рівняти, але я з оптимізмом дивлюсь на формування патріотичної молоді. Інноваційність ідей, які генерує молодь, можуть бути надзвичайно корисними для суспільства: це і нові форми мислення , методи, цінності. Так це абстрактно! Але чи не початок це для формування майбутньої еліти?
Хочу сказати, що моє покоління має величезну ваду – індивідуалізм ( в поганому розумінні цього слова). Загальнодозволенність та здійснення «власного вибору» створює величезну прірву між свідомою молоддю та «класичною» (у розумінні багатьох людей ). Це принцип або пан, або пропав. Дійсно, що культурний , інтелектуальний потенціал окремих молодих людей просто катастрофічно різний.
Але хто зацікавлений у реалізації такого національного ресурсу? Питання риторичне… Чи є у представників мого покоління бажання до самореалізації та принесення користі суспільству? Я вам відповім щиро – ТАК! Чи є можливість ? Можливо, і розумні люди її постійно шукають. Але ви подивіться на діяльність Міністерства молоді та спорту та згадайте систему освіти вам все стане зрозумілим. Молодь, яка зацікавлена в майбутньому країни , цій самій країні в обличчі влади просто не потрібна… Прикро…