Для людини природно цінувати життя, боятися смерті та болю. Тому самопожертва, тобто коли людина свідомо віддає своє власне життя заради когось іншого - це, безумовно, подвиг, на який здатна не кожна людина. Тому мені здається, що було б краще, якби людям взагалі ніколи не треба було б жертвувати собою. Самопожертви, на мій погляд, вимагають по-справжньому екстремальні умови: люди найчастіше жертвують собою заради інших під час війни, терактів, катастроф, тощо.
Одного разу я прочитав цікаву історію, що може служити дуже яскравим прикладом здатності людини до самопожертви. Цю історію записав лікар "Швидкої до ", тобто людина, яка багато чого у житті бачила, але навіть цей лікар був дуже вражений.
До лікарні привезли маленьку дівчинку, якій було потрібно перелити кров, і негайно, але крові потрібної групи не було. Кров тата та мами дівчинки не підходила, але був ще й маленький братик років шести, у якого була кров саме потрібної групи. Хлопчику сказали, що для того, щоб його сестричка вижила, їй треба віддати кров. Хлопчик погодився, сказав батькам, що він їх дуже любить, та й зайшов до кабінета. Після переливання дівчинці стало краще, а хлопчик підійшов до лікаря і спитав: "А коли я помру?". І тут лікар зрозумів, що малий був впевнений, що помре після того, як віддасть свою кров сестричці. Він вважав саме так - але все одно пішов на це. Таким чином, звичайний хлопчик виявив справжню здатність до самопожертви.
Для людини природно цінувати життя, боятися смерті та болю. Тому самопожертва, тобто коли людина свідомо віддає своє власне життя заради когось іншого - це, безумовно, подвиг, на який здатна не кожна людина. Тому мені здається, що було б краще, якби людям взагалі ніколи не треба було б жертвувати собою. Самопожертви, на мій погляд, вимагають по-справжньому екстремальні умови: люди найчастіше жертвують собою заради інших під час війни, терактів, катастроф, тощо.
Одного разу я прочитав цікаву історію, що може служити дуже яскравим прикладом здатності людини до самопожертви. Цю історію записав лікар "Швидкої до ", тобто людина, яка багато чого у житті бачила, але навіть цей лікар був дуже вражений.
До лікарні привезли маленьку дівчинку, якій було потрібно перелити кров, і негайно, але крові потрібної групи не було. Кров тата та мами дівчинки не підходила, але був ще й маленький братик років шести, у якого була кров саме потрібної групи. Хлопчику сказали, що для того, щоб його сестричка вижила, їй треба віддати кров. Хлопчик погодився, сказав батькам, що він їх дуже любить, та й зайшов до кабінета. Після переливання дівчинці стало краще, а хлопчик підійшов до лікаря і спитав: "А коли я помру?". І тут лікар зрозумів, що малий був впевнений, що помре після того, як віддасть свою кров сестричці. Він вважав саме так - але все одно пішов на це. Таким чином, звичайний хлопчик виявив справжню здатність до самопожертви.