Твір про космос) будь ласка напишіть) буду вдячнаа*

Світовий простір, який оточує Землю, називають грецьким словом космос. У пов¬сякденному житті під цим поняттям ро¬зуміють простір поза межами земної ат¬мосфери. Космос з давніх-давен привертав до себе увагу людей, які спочатку пра¬гнули лише злетіти в повітря, щоб огля¬нути Землю з висоти пташиного польоту. Коли ж люди навчилися літати і ця мрія збулася, постала проблема польоту за межі атмосфери, в космос. Він приваблював це тільки своєю загадковістю, а й нови¬ми можливостями для діяльності людини. В умовах космічного вакууму можна за¬безпечити тривалий час руху космічного апарата без витрати палива.
Першим, хто оцінив можливості реак¬тивних двигунів для польотів у космос, був російський учений К. Е. Ціолковський, який у 1903 р. описав свої міркування що¬до цього і зробив відповідні розрахунки у праці “Дослідження космічних просторів реактивними приладами”.
Дещо пізніше до такої самої думки само¬стійно дійшов і наш співвітчизник, уродже¬нець України Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шаргей), який розробив свою теорію еконо¬мічного космічного польоту і принципові схеми необхідних для цього космічних апа¬ратів, стійких і керованих у польоті.
Праці К. Е. Ціолковського і Ю. В. Кондратюка започаткували великі космічні програми в США, СРСР та інших країнах світу. Великий внесок у розробку косміч¬них апаратів зробили вчені С. П. Корольов, М. К. Янгель, В.Браун та інші. Завдяки їх¬ній натхненній праці 4 жовтня 1957 р. у СРСР було запущено перший штучний су¬путник Землі. 12 квітня 1961 р. радянський громадянин Юрій Гагарін став першим в історії людства пілотом косміч¬ного корабля “Восток”. 
Одним із визначних досягнень косміч¬ної програми США став політ космічного корабля “Аполлон”, який дав можливість астронавту Нілу Армстронгу в 1969 р. здій¬снити першу прогулянку по поверхні Мі¬сяця.
У 1997 р. здійснив подорож у космос і громадянин незалежної України Леонід Каденюк, який провів серію наукових експе¬риментів на кocмiчнoму кopaблі “Шаттл”.
Розвиток і вдосконалення ракетної тех¬ніки визначили й основні напрями осво¬єння космосу:
1. Запуски штучних супутників Землі на геостаціонарних орбітах.
У наш час у навколоземному просторі літають сотні штучних супутників, які є складними апаратами, що виконують різ¬номанітні функції: ретранслюють телевізій¬ні програми, охоплюючи значні за розмі¬рами райони Землі; забезпечують всесвіт¬ній телефонний і комп'ютерний зв'язок (мал. 4.15); використовуються як маяки для морських і повітряних суден, точно ви¬значаючи їхні координати; здійснюють нау¬кові програми дослідження Землі; викори¬стовуються у системі національної безпеки великих держав. Навіть є супутники для підтримання аматорського радіозв'язку.
2. Створення пілотованих космічних стан¬цій.
Жоден технічний апарат чи прилад у багатьох випадках не може повністю за¬мінити людину. Лише людина з її аналі¬тичним мисленням може правильно оці¬нити результати досліджень. Для вивчення космосу були створені орбітальні космічні станції; на таких станціях забезпечені умо¬ви, необхідні для життя людини та її активної дослідницької діяльності, звичайних. За останні 30 років на навколоземній орбіті працювали три таких станції: “Салют”, “Скайлеб”, “Мир”. Для доставки космонавтів на ці станції використовувалися космічні кораблі одно- та багаторазового використання.
3. Дослідження далекого космосу і пла¬нет Сонячної системи.
Космічні апарати побували на Місяці, Венері, Марсі, долетіли навіть до далеких Юпітера і Сатурна і передали на Землю відомості про природу цих планет.
Значні досягнення у дослідженні Міся¬ця одержані завдяки пілотованим польо¬там за космічною програмою США “Аполлон”, під час яких астронавти неоднора¬зово виконували дослідження на місячній поверхні