Твір оповідання за жанровою картиною гість із запоріжжя

Картина «Гість Із Запорожжя» (1901, варіант - 1916, Національний художній музей України) є центральною у творчості художника. На полотні постає пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя - козака-запорожця. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. Дружина господаря привела дівчинку і хлопчика, мабуть онуків, щоб показати гостю. Хлопчик у білій сорочці і шароварах зніяковів перед незнайомцем: бувалий вояка уважно дивиться на нього. Напевно, і господар та гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни.
Натурою для картини послужив курінь в садибі сестер художника, в селі Козачому. Для вигляду гостя йому позував місцевий селянин Степан Кругляк, образ же старого-пасічника був збірним.
Картина отримала схвалення Ради Академії мистецтв і критики. У 1905 році вона експонувалася на Першій всеросійській художній виставці у Львові. «Гість Із Запорожжя» - один з кращих творів української історичної живопису на козацьку тему. Це найбільш вдала робота Ф. С. Красицького, його єдина завершена тематична композиція.
Художник віддавав перевагу жанровим зарисовкам з простим сюжетом - «Якби ви не пан» (1899), «Біля колодязя» (1900), «На свято» (1902), писав пейзажі рідного краю - «Село Кирилівка» (1901), «Хутір Хатки на річці Пслі »(1898). Але основне місце в його дореволюційному творчості займають портрети. У 1903 році Фотій Степанович поселяється в Києві і створює портрети видатних діячів України - М. Старицького (1893), Лесі Українки (1904), Івана Франка (1907, 1914) та ін. У них він проявляє себе як художник-реаліст з імпресіоністичні ухилом .