Наші предки шанували сонце. Його проміння несло світло, тепло й радість. Сонце дарувало врожай, за це йому були вдячні. Як проникало сонячне проміння до домівки? Звичайно, через вікна. Коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. Щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. Тому кожне віконечко було круглим. Пізніше для одного вікна використовували вже чотирискляних кружечки. Чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу. Щоб привернути до вікна увагу, його прикрашали. Спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. Коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. На зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові. Для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складали учетверо. Ножем або ножицями вирізали візерунки. Багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. На шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером. Витинанки були виявом святкової радості. Коли йшли сіяти навесні хліб, наклеювали весняну витинанку. Коли збирали врожай, наліплювали осінню. Якщо в хаті була молода дівчина, на вікні була витинанка, яка про це сповіщала. А там уже й весільна витинанка на шибці з'являлася. Поступово тісно стало витинанкам на вікнах. їх почали наклеювати на полицях, сволоках, стінах. Почали вирізувати витинанки для забавки дітям. Відгомін давньої традиції витинання ми гаємо досі. Хіба ж не бачимо на вікнах дитсадочків і шкіл паперові сніжинки узимку? А паперове мереживо на сучасних книжкових полицях? Орнаменти витинанок трапляються сьогодні на тканинах і шпалерах.
Коли в хатках наших предків з'явилися перші віконця, це були зовсім невеличкі отвори. Щоб засклити їх, майстри розкочували скляну кульку. Тому кожне віконечко було круглим. Пізніше для одного вікна використовували вже чотирискляних кружечки. Чотири їх було тому, що віконце вважали поглядом на всі чотири сторони світу.
Щоб привернути до вікна увагу, його прикрашали. Спочатку в ролі прикрас були витинанки зі шкіри. Коли скло навчилися різати на квадрати, воно стало тоншим. На зміну шкіряним витинанкам прийшли паперові.
Для виготовлення витинанок брали папір, фарбували його в червоний, рожевий, синій, зелений кольори. Папір складали учетверо. Ножем або ножицями вирізали візерунки.
Багатокольорові витинанки виготовляли з білого паперу, а вже потім пензликом фарбували окремі деталі. На шибки витинанки наклеювали крохмальним клейстером.
Витинанки були виявом святкової радості. Коли йшли сіяти навесні хліб, наклеювали весняну витинанку. Коли збирали врожай, наліплювали осінню. Якщо в хаті була молода дівчина, на вікні була витинанка, яка про це сповіщала. А там уже й весільна витинанка на шибці з'являлася.
Поступово тісно стало витинанкам на вікнах. їх почали наклеювати на полицях, сволоках, стінах. Почали вирізувати витинанки для забавки дітям.
Відгомін давньої традиції витинання ми гаємо досі. Хіба ж не бачимо на вікнах дитсадочків і шкіл паперові сніжинки узимку? А паперове мереживо на сучасних книжкових полицях? Орнаменти витинанок трапляються сьогодні на тканинах і шпалерах.