Твір на тему" солодощі ".на 250 слів

Вранці до короля привели старого кондитера.

- А юнак ще не прийшов? - запитав правитель.

- Ваша високосте! Генрі щойно розпалив піч. Покликати його? - улесливо й водночас з хвилюванням запитав слуга.

- Та хіба був такий наказ?! Я ж просто запитав, чи прийшов він! Нехай буде тут, коли ти посмів патякати всякі дурниці!

Як Ви уже помітили, король був просто кажучи непривітним... Ба навіть жорстоким! Ніхто не знає, чому він такий...

От і привели Генрі.

- Ну, прийшов час критикувати твої знання, немилий підданий!

- Відповідатимеш на мої запитання. Зрозумів? - суворо промовив кондитер.

- Так, поважний чоловіче – стримано відповів хлопець.

- Отже, походження назв солодощів. Що можеш розповісти?

- Ну... Скажіть будь-яку назву і...

- Гаразд... Щось із грецької кухні.

- Курабье... Різдвяний смаколик. Мигдальне печиво з цукровою пудрою. «Kura» - сухий, а «biye» - печиво. Сухе печиво - все дуже просто.

- Справді... А свою, англійську кухню знаєш? Здивуй маловідомими знаннями.

- Так, звісно. Наприклад, мафіни. Історій про походження назви «мафін» існує декілька. Саме слово з'явилось в Англії близько X ст. За здогадками, слово «мафін» пішло від французького слова «moufflet», що означає в перекладі «м'який хліб». За іншою версією, від німецького слова «muffe», що означає «невеликі пироги». Дослівно «muffins» перекладається як «булка до чаю». За легендами, розповсюдження мафінів в Англії почалось так: одна господиня помітила, що їхня прислуга їсть смачні булочки, для приготування яких вони, до речі, використовували залишки тіста. Спробувавши ті булочки, господиня забажала, щоб їх подавали кожного ранку на сніданок.

- Що ж ти розкажеш про мою професію, розумний друже?

- Важко встановити час виникнення кондитерського ремесла. Першими кондитерами були індійці майя, які відкрили дивовижні властивості шоколаду, пізнали смак тростинового цукру і котрі готували потім із нього солодкі палички. Відомо, що під час археологічних розкопок у Єгипті знайдено «цукерки», виготовлені вручну з фініків. Зараз при дворах королівських осіб кондитери входять до привілейованих слуг.

- Геніально! - вигукнув король.

- Справді, справді... - підхопив кондитер. - Я теж знаю це - й усміхнувся , погладивши себе по кучерях.

- Готуватимеш мені ті страви, милий підданий.

- Так, Ваша високосте - вже більш впевнено відповів Генрі.

Здавалось, що саме ця історія зробила короля трішки добрішим.

Про наслідки такого харчування неважко здогадатися. Не суперечу: солодощі в певній мірі корисні. Але ж не стільки...