Твір на тему "Повага змалку"

Де згода в сімействі

Де мир, а не війна,

Щасливі ті люди,

блаженна сторона,

Їх Бог благословляє…

Слова цієї пісні знали і знають у нашій родині. Бо кожна сім’я як колись, так і тепер, хотіла б бути саме такою — Богом благословенною.

Людське життя має бути щасливим, крихке сімейне щастя складається з багатьох чинників і стосунків.

Чому сьогодні часто з’являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного раніше не було.

В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть до подружки, сусідки зверталися на «Ви». Любов, повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність, у наших родинах виховували змалку. Бо, як сказано в Біблії: «Хто зневажає батька свого або матір, повинен умерти»…

Батько в родині був найстарший. Батько батьків. Його слово було законом для всього роду.

Батько — найрідніший, найдорожчий для тебе. У його образі втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, на кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті. Коли батько помирав, нащадки оберігали його могилу, яка була святим місцем для сім’ї.

Мати — символ роду, родини, Берегиня сімейного вогнища. Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі.

Її життя — це терпіння, самопожертва, серце її б’є невичерпним джерелом безкорисної любові до своїх дітей. її мудрість поважали в сім’ї.

Пошана до матері, до бабусі, до сестри пропагувалися в сімейному вихованні. У хлопця поступово переростала в пошану до дівчини, до майбутньої дружини, матері дітей.

Мир у домі панував лише тоді, коли стосунки батьків і дітей були гармонійними, у побуті вони регулювалися звичаями, ритуалами, морально-етичними нормами.

Бути гідним батька — твоя честь. У народі кажуть: «Шануй батька й матір своїх!»

Може це підійде?