Страшні слова, коли вони мовчать, коли зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хто-то ними плакав, мучився, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди, і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність, Усе десь було: асфальти й спориші. Поезія — це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик саме до душі. знайти займенники и записывать їхній розряд БЫСТРЕЕ СДАВАТЬ ЧЕРЕЗ 7 МИНУТ