(стереотипне). зробіть стилістичний аналіз тексту.
був собі колись-то якийсь маляр… ось на умі мотається, як його звали, та не . ну, дарма;
маляр та й маляр. і що то був за скусний! та морока його зна, як то гарно малював! чи ви, братики, що
читаєте сюю книжку, думаєте, що він так собі просто розміша краску чи червону, чи бурякову, чи
жовту, та так просто й маже чи стіл, чи скриню? е, ні; тривайте лишень! таки що вздрить, так з нього
патрет і вчеше; хоч би тобі відро або свиня, таки живісінько воно й є; тільки посвистиш та й годі! раз…
(о сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу) змалював він таки нашого отця микити кобилу, та
як же живо вчистив – так навдивовижу! ну, намалювавши, тай каже нам: «тепер, хлопці, дивіться, що
за кумедія буде». а ми кажемо: «ану-ну, що там буде? » а він каже: «а йдіть лишень за мною та й
несіть патрет попової кобили». от ми, узявши, та й пішли, та по його наущенію і постановили біля
панотцевого двора; підперли її гарненько; таки точнісінько як кобила!
(г. квітка-основ’яненко)