Скласти казку про квіти-ромашку,чебрець,волошку,любисток,чорнобривці

Кажуть: коли падає з неба зірка — хтось умирає. То неправда. Наші прабатьки стверджували: якщо падає зірка — народжується нова людина.Сумно зірці самотою мандрувати в небесній пустелі. Дивиться вона згори на бурхливе життя землі, на заквітчані луки, густі ліси, на зграї птахів, що злітають до хмар, на дітей, котрі бавляться в пісочку біля рік та озер, і мріє стати людиною.Прагнення народитися буває таким потужним, що перемагає тяжіння неба. Тоді зірка падає. І відразу десь закричить, заплаче дитя, сповіщаючи про появу ще одного зореносного серця. Отже, людське немовля отримує небесну душу, і та душа вічно прагнутиме до зірок, бо зіркою є невгамовне людське серце.Одного разу позаздрив людям син Цариці Ночі. Закортіло і йому отримати зоряну душу. Але як те зробити? Адже зірка сама має вибирати для себе нове життя[І звернувся він до прекрасної Білої Зорі. Каже:-    Хочу   мати   зоряну  душу,  як   люди.   Що  для   цього  требазробити?-    Небезпечне бажання,— всміхнулася Зірка.— Тільки коханогозірка  опромінює й дарує життя  радісне,  а  нелюбому — судилисьсмуток, безодня жадань, пристрастей і навіть вбивство!-    А   як  дізнатися —любить   чи   не   любить? — вигукнув   синЦариці Ночі.-  Поміркуй! - загадково відповіли Зірка,Причаївся в пітьмі син Цариці Ночі, невідступне дивлячись на Білу Зірку. Міркує: любить — не любить? Боявся на щось зважитись. Та ось помітив він, що Зірка почала міняти барви, захвилювалася. Цариця Ноч ла синові, що Біла Зірка незабаром упаде з неба: незабаром народиться досі небачене немовля, котре вона полюбила.І тоді зважився темний принц на злочин. Він створив із мороку та нічних туманів подобу дитини, а справжню вбив. Замислив хитрощами оволодіти Білою Зіркою, коли вона впаде для земного життя.I ось упала Зірка, прокресливши полум'яну стежину в небес¬ному дивоколі. Але торкнувшись несправжньої дитини, не ввійшла в неї: не було там вогнища любові.Кинувся принц Ночі до засмученої Зірки, хотів схотіти її, та вона розсипалася сріблястими іскрами по луках та полях, перетворившись на дивні квіти-ромашки, бо не могла вже вернутися до рідного неба.Заревів від шаленства син Ночі, обернувся на скажений вихор, почав обривати пелюстки квітів, запитуючи:- Любить — не любить! Любить - не любить!Падають пелюстки на землю, а квітка все мовчить. Хтось із людей підслухав ті слова сина Ночі і теж почав запитувати у ромашки — чи любить вона?Та хіба про це питають ?Кажуть ЛЮДИ, що настане пора, коли ромашка знову перетвориться в Білу Зірочку. Коли? Це станеться тоді, коли ще раз народиться той самий незвичайний хлопчик, убитий сином Цариці Ночі.