Скласти діалог з однокласником на тему" ветерани війни", використовуючи такі фзареологізми: засукавши рукава,поклавши руку на сердце, власне кажучи, не шкодуючи сил, зважаючи на обставини, не моргнувши оком, не довго думаючи. можно не из интернета( если есть)
-Колись тато мені розповідав, що полюбляв розповіді свого дідуся у дитинстві. Я також полюбляю слухати ті оповіді, але найбільше я люблю слухати про війну і її людей.
-Так це й не дивно. Я також полюбляю такі розповіді. Але більше мені подобається читати про воєнні роки. Твори можуть повністю відтворити події минулого.
-А чим саме вони тобі подобаються? Я, наприклад, полюбляю їх за мужність і патріотичність ветеранів, бо лише справжні патріоти могли так мужньо захищати свою країну.
-Так, це справді героїзм! Ветерани завжди не шкодуючи сил і не зважаючи на обставини були готові захистити Батьківщину. До речі, я згадала ту оповідь, що колись розповідала мені прабабуся. Коли вона була малою, у неї була найкраща подруга - Оленка. Так ось, у ті роки була Друга Світова Війна, отож їх дитячі роки проходили не найкраще. Колись Оленка з її молодшим братиком опинилася у пастці - їхню хату охопило полум'я. А один з ветеранів, не довго думаючи, кинувся їх рятувати. Так ось, він навіть не моргнувши оком урятував обох дітей.
-Ого! Яким треба бути мужнім! Яким відважним! Він же міг позбавитися життя!
-Так, а ми зараз навіть і не зважаємо на це. Мабуть, ми - це останнє покоління, яке побачило ветеранів. Коли лунає гімн - вони, поклавли руку на серце, з гордістю за свою батьківщину очікують його закінчення. І це не зважаючи на їхню старість, хвороби і травми.
-А сучасне покоління не може навіть 5 хвилин зачекати, що ж уже казати про покоління майбутнього...
-Сподіваймося на краще, бо лише так ми зможемо зберегти наш народ і країну! І треба поважати ветеранів, бо це вони врятували нашу країну від "смерті".
-Так, і нехай у наших серцях також палає вогник надії і любові до рідної землі!