Уранці пішли до регента. Павло, заклякши від несміливості, тихенько-тихенько повертав головою, розглядаючи приймальню. Регент підступив ближче, взяв малого за гостренький ліктик: "Ну, підійди-но сюди, хлопчику"... Підвів до блискучої шафи, сів на стілець і зазирнув Павлові в очі. Батько щось кахикнув, збираючись із думками, але в цю мить регент відкрив у шафці якусь кришку. Павло спідлоба подивився на дивні ряди білих та чорних планочок, але не встиг ще збагнути, для чого вони, як регент пробігся по них своїми швидкими пальцями і - полинули звуки музики. Вони були ніжні-ніжні, аж срібні. Павло забув про все. Иого очі не змигуючи дивилися на клавіші фісгармонії, а все єство ловило музику... Ось, мов кілька срібних ручаїв, плине урочиста, ласкава, сумовита мелодія, мовби запитуючи в нього, Павла, про щось потаємне, на що й слів немає відповісти... Павло стояв - i вже нічого не бачив, бо очі були повні сліз, - він тільки чув музику він плинув по срібному морю музики, і було йому так сумовито й чисто в душі.
Уранці пішли до регента. Павло, заклякши від несміливості, тихенько-тихенько повертав головою, розглядаючи приймальню. Регент підступив ближче, взяв малого за гостренький ліктик: "Ну, підійди-но сюди, хлопчику"... Підвів до блискучої шафи, сів на стілець і зазирнув Павлові в очі. Батько щось кахикнув, збираючись із думками, але в цю мить регент відкрив у шафці якусь кришку. Павло спідлоба подивився на дивні ряди білих та чорних планочок, але не встиг ще збагнути, для чого вони, як регент пробігся по них своїми швидкими пальцями і - полинули звуки музики. Вони були ніжні-ніжні, аж срібні. Павло забув про все. Иого очі не змигуючи дивилися на клавіші фісгармонії, а все єство ловило музику... Ось, мов кілька срібних ручаїв, плине урочиста, ласкава, сумовита мелодія, мовби запитуючи в нього, Павла, про щось потаємне, на що й слів немає відповісти... Павло стояв - i вже нічого не бачив, бо очі були повні сліз, - він тільки чув музику він плинув по срібному морю музики, і було йому так сумовито й чисто в душі.