Прочитайте текст. Знайдіть у реченнях омоформи,
омографи й омофони. Випишіть їх, розподіливши в три колонки.
Поставте наголоси.
І ви майнули гуртом – від криниці до криниці, від хати до хати. Та ще є
пам’ять про м’які весняні стежки, по яких літали босі ноги, є пам’ять... про світ
розмаїтий... Не уявляєш без чорнобривців ні цієї хати, змащеної білою глиною,
ні подвір’я, зарослого споришем, ні піщаної білої стежки, що захляло
згорнулась коло порога. Лебедями білими пливуть хати – пливуть через твої
спомини, через весни й осені, і ти й досі не перестаєш думати, що вони таки
могли злетіти, могли! Оксамитові квіти твого дитинства, твоєї юності, твоєї
дозрілості, – вони протягом усеньких твоїх років стоять на моріжку твоєї долі.
Стоять над шляхом три тополі, прислухаються до елегійних ноток вітерцю,
приглядаються до роздягнутого та розхристаного поля... (Є. Гуцало).