Пояснити коми. Над житами, які зараз похитувалися не стільки від вітру, скільки від роси, сумовито стелилися тужливі дівочі пісні, і прозора темінь тиховійно перехлюпувала їх із поля на поле, як погожа година переносить пилок хлібів. Скільки ж, чоловіче, тобі треба жити-працювати з людьми, щоб і хлібом, і оселями не журилися вони та щоб на вечірніх мостах не тужили пісні, а стрічалося щасливе кохання?